Читати онлайн «Хроніки загублених душ. Шлях Давида» Єлізавета Восковнюк

Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»


Дизайнер обкладинки Маріанна Пащук

Восковнюк Є.



В76 Хроніки загублених душ. Шлях Давида : роман / Єлізавета Восковнюк. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2022. — 304 с.



ISBN 978-617-12-9300-7



Карл Адлер пережив буремні часи. У Другу світову був офіцером, членом айнзацгрупи — очищував «звільнені землі» від «ворогів держави». Після поразки гітлерівської Німеччини гер Адлер залишився вірним своїм переконанням і своєму фюреру.

Але навіть якщо правосуддя мовчить, життя завжди карає за скоєне. Маленький онук, названий на його честь Карлом, запевняє, що його справжнє ім’я — Давид. Він єврей, народжений у Берди-чеві, де дід розстрілював жінок і дітей. Хіба можливо, щоб душа когось із його жертв опинилася в тілі онука? Що це: шанс для родини спокутати гріхи? Чи розплата за те, чого не можна пробачити?



УДК 821.161.2



© Восковнюк Є. В., 2021

© Depositphotos.com / govorkov.photo, sk8.lgn.gmail.com, DigitalArtB, VitalikRadko, обкладинка, 2022

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», видання українською мовою, 2022

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», художнє оформлення, 2022





Передмова




На розі двох вулиць, де ховаються навіть тіні, а морок вкриває товстим шаром чорноти усі прилеглі будівлі, зустрілись якось дві заблудлі душі. Вони не знали одна одну — та хіба це важливо? Перед обличчям вічності усі стають друзями.

— Можеш розповісти якусь цікаву історію, аби згаяти час? — попросила одна душа, яка щойно розпрощалася з життям.

— Що саме ти хочеш почути? Я знаю безліч цікавих історій, — відповіла інша душа. — Я знаю історії, які розвіюють смуток; їх люблять діти й невиправні романтики. Знаю сороміцькі жарти, героїчні легенди та казки про всіляких чарівників. Банально, але багатьом до смаку.

— Ні, краще щось інше, від таких історій обсідають сумні спогади. Моя мама любила розповідати казки. Здається, це було мільйон років тому. Не хочу згадувати про неї — тільки не зараз…

— Розумію. Що ж, а як ти ставишся до історій про кохання? Хочеш залікувати своє розбите серце чимось гарячим і приємним? Як не крути, все ж найбільші у світі дурниці та найсміливіші вчинки ми робимо в ім’я кохання.

— Ні, — відповіла душа, — кохання більше не живе в мені.