Читати онлайн «Щасливі кроки під дощем» Джоджо Мойєс

Щасливi кроки пiд дощем
Джоджо Мойес


Юна Кейт втекла з батькiвського дому. Дiвчина пообiцяла собi, що нiколи не виховуватиме свою дитину так, як виховували ii саму. А потiм народилася Сабiна й усе повторилося. Уперте вибухове дiвча з презирством ставиться до матерi i засуджуе ii. Непорозумiння мiж ними глибшае, поки не перетворюеться на прiрву. Сабiну вiдправляють до Ірландii – пожити з бабусею Джой, яку та побачить уперше в життi. Дух старого будинку просякнутий плiснявою та пам’яттю, у ньому сплелися щастя, надiя i задавнений бiль. Сабiна, Джой i Кейт починають розумiти: щоб упевнено крокувати вперед, не завадить озирнутися на те, що залишаеш позаду.

У форматi PDF A4 збережений видавничий макет книги. (В формате PDF A4 сохранен издательский макет книги.)





Джоджо Мойес

Щасливi кроки пiд дощем



Чарльзовi Артуру й Беттi Маккi


© Jojo’s Mojo Ltd, 2002

© Depositphotos.com / ty4ina, CosmoSquirrel, alexm83, robuart, обкладинка, 2021

© Hemiro Ltd, видання украiнською мовою, 2021

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад i художне оформлення, 2021




Пролог


Тодi Архiепископ мае прикластися до правоi руки Королеви. Пiсля чого Герцог Единбурзький мае зiйти сходами Трону, зняти свою дворянську корону, прихилити колiно перед Їi Величнiстю i, вклавши своi руки до рук Королеви, виголосити слова пошани:

«Я, Фiлiп, Герцог Единбурзький, стаю вашим довiчним васалом i найсмиреннiшим шанувальником; i вiрою та правдою служитиму вам до кiнця своiх днiв супроти всiх пiдступiв людських.

І нехай допоможе менi Господь».

І, пiдводячись, вiн мае торкнутися Корони над головою Їi Величностi й поцiлувати Їi Величнiсть у лiву щоку.

У такiй самiй манерi мають один за одним засвiдчити свою пошану Герцог Глостерський i Герцог Кентський.

З «Форми й порядку проведення коронацiйноi служби» 1953 року



«Мабуть, це було доволi нечемно, – згодом думала Джой, – познайомитися з майбутнiм чоловiком у день, який мав бути днем принцеси Єлизавети». Або королеви Єлизавети II, як ii врочистiше йменуватимуть уже пiд вечiр. І все ж, зважаючи на значущiсть нагоди для них обох, доволi важко було (принаймнi для Джой) змусити себе вiдчувати належний захват.

Це був день передвiстя дощу, а не божественного помазання. Над Гонконгською гаванню простяглося вологе сталево-сiре небо.