Читати онлайн «Шенгенська історія. Литовський роман» Андрій Курков

Шенгенська iсторiя. Литовський роман
Андрiй Юрiйович Курков


21 грудня 2007 року опiвночi Литва приедналася до Шенгенського простору. У цю нiч три молодi пари, якi подружилися на рок-фестивалi, зiбралися на хуторi Пiенагалiс, щоб вiдсвяткувати «Шенгенську нiч» i подiлитися одне з одним планами на майбутне. Інгрида та Клаудiюс говорили про свiй переiзд до Лондона, Андрюс i Барбора збиралися до Парижа, а Рената i Вiтас – до Італii. Вони не знали i навiть припустити не могли, чим iм доведеться там займатися. Вони довiряли Європi i були впевненi, що вона iх не пiдведе. Вони були молодi й самовпевненi. І поки вони сидiли за столом i очiкували на «шенгенську пiвнiч», далеко вiд Пiенагалiса до шлагбаума, який перекривае дорогу на литовсько-польському кордонi, пiдiйшов старий з дерев’яною ногою, який знав Європу як своi п’ять пальцiв. Вiн дочекався пiвночi i, як тiльки прикордонники пiдняли назавжди смугастий шлагбаум, став першим литовцем, який перейшов кордон без пред’явлення паспорта. Перед ним теж лежала далека дорога, а в схованцi його дерев’яноi ноги вирушили в подорож разом зi своiм власником шiсть його паспортiв. І все на одне iм’я – Кукутiс…





Андрiй Юрiйович Курков

Шенгенська iсторiя

Литовський роман



Автор висловлюе щиру подяку за допомогу i пiдтримку при написаннi цього роману:

Гражинi Мартiнайтене, Альгiрдасу Кумжi, Томi Кумжене, Аудрюсу Сяурусевiчусу, Пятрасу Вайтекунасу, Рутi Малiкенайте, Вiргiнiюсу Стролi, Йонасу Басалiкосу, Лаурасу Лучюнасу, Владасу Лучюнасу, Сiгутi Лучюнене, Ромуалдасу Баурi, Ігорю Майстренку, Рамунасу Вiшняускасу,

Франсуа Деверу, Нiколь з Лiлля, Колетт Дебле, Марку Саньолу, Мiшелю Сiгалла,

Свiтланi Азаровiй, Сташеку Новаку, Марюсу Януконiсу, Інгридi, Астi, Елiзабет Шарп, Рiмантасу, Кястутiсу Масальскiсу, Андрюсу,

добрим жителям англiйського графства Кент, особливо Майку i Джакi Шарп,

Ерiку Ле Бруну, Людовику Пасков’яку, Шарлю Делькуру,

Адольфасу Терезiусу.


Пам’ятi

Марцелiюса Мартинайтиса,

великого литовського поета













Роздiл 1. Шештокай. 20 грудня 2007 року


Земля не слiпа, вона своi очi навiть на нiч не заплющуе. Дивиться величезними зiницями – океанами, морями й озерами – в темряву, в небо! Все бачить i все вiддзеркалюе. І тiльки нiхто не знае, мабуть, чи зберiгае вона побачене в пам’ятi.