Читати онлайн «Село не люди – 2. Добити свідка» Люко Дашвар

Село не люди – 2. Добити свiдка
Люко Дашвар


Довгоочiкуване продовження роману «Село не люди»!

Чотирнадцять рокiв тому через iнтриги i жадiбнiсть сiльського магната Івана Залускiвського згорiла Шанiвка, постраждали селяни, та найбiльше – Катерина, яка втратила всiх, кого любила. Чотирнадцять рокiв Залускiвський i Катерина не бачилися. Поки вiн багатiв та мiцнiв, дiвчина поступово втрачала свiй особливий дар передбачення. І так би iхнi дороги розiйшлися назавжди. Якби одного дня на занедбаному шанiвському обiйстi школярка Стаська не знайшла… труп чоловiка. Катерина знае, хто жертва i хто вбивця. Тепер ii життю знову загрожуе небезпека…





Люко Дашвар

Село не люди. Добити свiдка



© Чернова І. І., 2021

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», видання украiнською мовою, 2021

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», художне оформлення, 2021









Частина перша


20 березня року 2020-го, коли, наганяючи жах на всiх забобонних, три двадцятки фатально поедналися у непересiчнiй датi весняного рiвнодення, мешканцi Килимiвки до глибокоi ночi ошелешено обговорювали мiстичне природне явище, яке розбурхало i без того тривожний плин високосного року.

Сталося ось що! Вiд ранку небо набралося води з хмар, i весь район у радiусi ста кiлометрiв накрив рясний енергiйний безперервний дощ. Падав i падав!

– А в Шанiвцi сухо! – повiдомила пiдприемиця Тамара, коли повернулася з сусiднього малого села за п’ять кiлометрiв вiд Килимiвки, де й досi тримала кiоск з горiлкою i бакалiею. – Навкруги все заливае – чистий тобi потоп, а Шанiвка наша – наче в центрi зачарованого кола. Чи то чорт над селом парасолю розкрив?..

Люди: та бути такого не може! Це ж не старi часи, коли вiдьми вилазили на дахи власних хат i давай труселями розмахувати, аби дощ вiдiгнати. Та й де тi вiдьми наразi? Нема!

– А Катерина шанiвська хiба не вiдьма?! – спитала якась iз килимiвських бабiв.

Люди перелякалися чогось. Замовкли. Над ними чи то вiтер, чи то шепiт: хтозна, хтозна…



Семикласниця Стаська Поливанова поночi попхалася у сусiдне село не природнi дива роздивлятися. Важливiшу справу мала.