Читати онлайн «Секс у будинку біля колії» Анатолій Власюк

Секс у будинку бiля колii
Анатолiй Власюк


Письменник купуе будинок бiля колii. В нього закохуеться молода жiнка, яка не запам’ятала його обличчя… Все переплiтаеться в будинку бiля колii. Здаеться, навiть секс не може врятувати втрачене кохання.





Анатолiй Власюк

Секс у будинку бiля колii



Веронiцi Савченко



1

Те, що я зробив помилку, придбавши цей будинок, зрозумiв у першу ж нiч.

Менi давно хотiлося мати свiй будинок. А тут я несподiвано на своiй книжцi заробив грошi. Наступного дня мене чомусь занесло на iншу вулицю, на якiй я, здаеться, до цього нiколи не бував. Ще здалеку я побачив на парканi надруковане великими лiтерами, що цей будинок продаеться.

Мене тут влаштовувало все: i скромнi кiмнатки, i невеличкий сад, i колiя неподалiк. З господарем, який пiсля смертi дружини перебирався до доньки у Львiв, сторгувалися майже вiдразу.

Через тиждень я переiхав, забравши майже всi своi речi, а, головне, два чемодани з рукописами, якi мiг закiнчити лише в наступному життi.

Колiя дала про себе чути в першу ж нiч. Тiльки-но я засинав, йшов товарняк, i весь будинок здригався. Вдень я цього не помiчав. Знесилений, засинав лише пiд ранок, аж поки не зрозумiв, що це – доля…


2

Хтось любив читати книжки, хтось не мiг жити без полювання, а в мене навiть не хобi, а сенсом життя став секс.

Це все почалося в четвертому класi, коли я пробудилася вiд того, що тато й мама колисалися в лiжку, яке немилосердно скрипiло. Я боялася собi навiть зiзнатися, що вже не сплю. Звiсно, я тодi мало що тямила, аж поки мене у восьмому класi не звабив двоюрiдний брат.

Але все по-справжньому почалося тодi, коли я вийшла замiж у дев’ятнадцять рокiв. Я зрадила своему чоловiковi через тиждень пiсля весiлля. Ми з ним багато займалися сексом, i менi це подобалося, але коли в автобусi невiдомий нiби ненароком поклав менi руку на колiно, я зрозумiла, що вiн гарячiший i палкiший за мого чоловiка. А коли траплялися холоднiшi, я не давала спокою чоловiку, i вiн думав, що я з кожним днем кохаю його все бiльше й бiльше, хоча я просто надолужувала втрачене.

Я розумiла, що рано чи пiзно все може скiнчитись, i шкодувала саму себе, а тому нiколи не давала можливостi розслаблюватися чоловiкам, закохуючи iх у себе до нестями.


3

Я добре пам’ятаю цей день, коли вперше побачив ii, – 17 квiтня.