Читати онлайн «Секрет дому на озері» Нуала Еллвуд

Секрет дому на озерi
Нуала Еллвуд


Лiза з маленьким сином тiкае вiд чоловiкатирана. Будинок у глухому провiнцiйному селищi видаеться чудовим мiсцем, щоб сховатися. Лiза не пiдозрюе, що колись цей будинок ледь не став могилою для дiвчини на iм’я Грейс, яка потерпала вiд знущань батька – колишнього вiйськового. Цi стiни – свiдки моторошного вбивства, таемницю якого поглинуло мовчазне озеро. Жiнка вiдчувае: вона в небезпецi. Проте не знае, що той, хто скоiв цей злочин, усе ще на свободi. Лiза навiть не уявляе, як близько перебувае ця людина i як таемниця будинку на озерi пов’язана з тим, що колись вона скоiла…





Нуала Еллвуд

Секрет дому на озерi


Присвячено Артуру та Неллу



На мою думку, не iснуе для дитини потреби сильнiшоi, анiж потреба в батькiвському захистi.

    Зигмунд Фройд

NUALA ELLWOOD

THE HOUSE ON THE LAKE



Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля»








Електронна версiя зроблена за виданням:

Original English language edition first published by Penguin Books Ltd, London. The author has asserted her moral rights. All rights reserved

Перекладено за виданням:Ellwood N. The House on the Lake : A Novel / Nuala Ellwood. – Penguin Books, 2020. – 312 p.



Переклад з англiйськоi Олексiя Чупи



© Nuala Ellwood, 2020

© pexels.com / Cameron Yartz pixabay.com / dreamypixel unsplash.com / Малин, обкладинка, 2021

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», видання украiнською мовою, 2021

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад i художне оформлення, 2021




Пролог


Кров.

Це все, про що я можу думати, зiщулено забившись у куток. Я заплющую очi, але однаково ii бачу – темну багряну пляму на свiжому снiгу.

Його кров.

Я пiдiймаюся та визираю у крихiтне вiконце. Досi падае снiг. Бiлi пластiвцi кружляють у повiтрi, закриваючи вiд мене скелю та лiс, що за нею. Усе залишилося таким самим, як i було, i водночас – усе змiнилося. Краевид, що його я колись так любила i який цiнувала, зробився тепер безмежно потворним.

Вiн прогнив. До самого серця.

«Нiчого у мене не залишилося, – думаю я, зачиняючи вiкно, – нiчого, окрiм жахливих образiв, що вирують в головi».

Протягом останнiх чотирьох днiв я не промовила анi слова. У серцi моему згасла остання надiя. Я залишилася сама, цiлковито сама.

Повертаюся углиб кiмнати.