Читати онлайн «Самсон і Надія» Андрій Курков

Самсон i Надiя
Андрiй Юрiйович Курков


Ретродетектив
Ранньою весною 1919 року у Самсона Колечка пiд час вуличного погрому козаки зарубали батька, йому самому вiдтяли вухо. У Киевi заворушення, мiсто знову захоплене бiльшовиками, але вони майже не контролюють ситуацiю. Городян грабують справжнi i фальшивi червоноармiйцi, по околицях Киева раз по разу господарюють банди всiляких отаманiв – Зеленого, Григор'ева, Струка… Виживати стае все складнiше. За збiгом дивних обставин – завдяки письмовому столу покiйного батька – Самсона Колечка беруть на службу до мiлiцii. Ця справа для нього абсолютно нова, проте вiн одразу, починае розслiдувати злочини – тi, що здiйснюють червоноармiйцi, якi в нього оселилися. Розслiдування Самсона призводять до абсолютно непередбачуваних наслiдкiв…





Андрiй Курков

Самсон i Надiя



Присвячуеться Всеволоду Євгеновичу Дмитрiеву, архiвiсту-ентузiасту, iдеалiстовi, який ненавидiв насильство.










1







Дзвiн шаблi, що впала на голову батька, оглушив Самсона. Краем ока вiн зловив миттевий спалах блискучого леза клинка й ступив у калюжу. Лiвою рукою вже мертвий батько штовхнув його вбiк, i через цей поштовх наступна шабля упала не на його рудоволосу голову, але й не мимо – вiдсiкла праве вухо, i вiн побачив його, падаючи у придорожню канаву, устиг простягнути руку, зловити й затиснути в кулацi. А прямо на дорогу впав батько з розрубаною навпiл головою. І кiнь припечатав його ще раз до землi пiдкованим копитом задньоi ноги. Потiм вершник шарпнув вуздечку коня та рвонув уперед, де з десяток прудконогих городян самi кинулися в канави обабiч, розумiючи, що iх чекае. За ним – ще п’ять вершникiв.

Але Самсон iх уже не бачив. Вiн лежав на схилi канавки, лiвою долонею упершись в мокру землю й опустивши голову на пiдкладений пiд неi кулак правоi руки. Рана на головi палала, пекла голосно i дзвiнко, наче хтось навмисне над нею лупив молотом по сталевiй рейцi. Гаряча кров лилася по вилицi на шию, затiкала за комiр.

Знову закапав дощ. Самсон пiдвiв голову. Подивився на дорогу. Побачив вiдкинуту пiдошвою до нього ногу батька. Темно-синi гудзиковi англiйськi черевики, навiть вимазанi грязюкою, мали благородний вигляд.