Читати онлайн «Салдацький патрет» Григорій Квітка-Основ’яненко

Салдацький патрет
Григорiй Федорович Квiтка-Основ'яненко




Григорiй Квiтка-Основ’яненко

САЛДАЦЬКИЙ ПАТРЕТ





Салдацький партрет



Латинська побрехенька, по-нашому розказана

Був собi колись-то якийсь-то маляр… ось на умi мотаеться, як його звали, та не згадаю… Ну, дарма; маляр та й маляр. І що то був за скусний! Там морока його зна, як то гарно малював! Чи ви, братики, що читаете або слухаете сюю книжку, думаете, що вiн так малював собi просто, абияк, що тiльки розмiша краску чи червону, чи бурякову, чи жовту, та так просто й маже чи стiл, чи скриню? Е, нi; тривайте лишень! Таки що вздрить, так з нього патрет i вчеше; хоч би тобi вiдро або свиня, таки живiсiнько воно й е; тiльки посвистиш та й годi! А ще було як намалюе що-небудь та пiдпише – бо й письменний був собi – що се не кавун, а слива, так таки точнiсiнько слива. Раз… (о смiху було! Хлопцi аж кишки порвали вiд реготу) змалював вiн таки нашого отця Микити кобилу, та як же живо вчистив – так навдивовижу! Ну, намалювавши, та й каже нам: «Тепер, хлопцi, дивiться, що за кумедiя буде». А ми кажемо: «Ану-ну, що там буде?» А вiн каже: «А йдiть лишень за мною та й несiть патрет поповоi кобили». От ми, узявши, та й пiшли, та по його наущенiю i постановили бiля панотцевого двора; пiдперли ii гарненько; таки точнiсiнько, як кобила стоiть: i на одно око слiпа, i хвiст вирваний, i ребра iй повилазили, та ще й голову понурила, мов пасеться. От як постановили ii, а самi, узявши, та й поприсiдали попiд плотом, у бур’янах, та й ждемо батюшку, а самi тулимося якомога, щоб не реготатися. Аж ось, зирк! iде наш отець Микита (та ще, мабуть, було i у головцi), iде та собi пiд нiс всемирну мугиче; а далi i вздрiв кобилу та й каже: «Що за ледащо мiй Охрiм!» (а його батрака та звали Охрiмом).