Читати онлайн «Рожеві сиропи» Артем Чех

Рожевi сиропи
Артем Чех


«Рожевi сиропи» – нова книжка Артема Чеха. Передусiм, це однойменна повiсть, у якiй автор познайомить своiх читачiв iз надзвичайними персонажами та iхнiми феноменальними здiбностями. На вас чекатимуть фантастичнi пригоди, в якi потрапляють героi книжки, подорожi в часi i просторi, чудернацькi винаходи та вiчнi питання честi, добра i справедливостi. Також у цiй книжцi представлено кiлька оповiдань.





Артем Чех

Рожевi сиропи


Присвячую Хiро





Частина перша

Скарб





Роздiл 1


На дачу його вiдправили батьки. Пiсля невдалого закiнчення дев'ятого класу, коли у табелi стояли однi трiйки i бездоганною була лише поведiнка, батьки – працiвники цукрового заводу – одностайно вирiшили покарати Ваню за всi його шкiльнi грiхи й вiдправити термiном у два мiсяцi на дачу: «В серпнi – ну добре, добре, вмовив – погуляеш у дворi зi своiми пацанами».

З пацанами Ваня не гуляв, з ними спiльна мова не знаходилась, тому вiн iх уникав, i вони, тi пацани, були далеко не його. Але щоб батьки вважали Ванине покарання достатньо вичерпним, довелося зiграти на публiку. Публiка повiрила. Овацii не вщухали довго.

Дача була оптимальним варiантом проведення часу канiкул. Два мiсяцi на дослiди навколишнього свiту, шiстдесят днiв сонця, кропиви, п'явок та красноперок, якi так полюбляють пiдживитися тими ж п'явками на шлюзi. Ще у Ванi був щоденник. У школi вести його було нецiкаво. Спостерiгати не було за ким, а свiй внутрiшнiй свiт вiн паперу не довiряв. Що можна було писати у той щоденник? Цiлий жовтень вiн був закоханий у Алiну Куницьку, в листопадi iздив на екскурсiю до Канева, грудень, сiчень, лютий пройшли непомiченими – навiть снiгу порядного не було. У березнi вiн закохався у Настю Печерську. А квiтень i травень вiн якось оминув стороною, немов калюжу, що розстелилася посеред дороги. У селi можна було записувати абсолютно все. Навiть реплiки сусiда Івана Кириловича, лiсничого.

А ще у селi були корови, i вiн любив, як вони пахнуть.

На дачi вже сьомий рiк жила баба Зiна. Нi, вона не була бабою, яка могла днями гнутися над картоплею та помiдорами чи, припустiмо, квоктати бiля курочок. Боже збав.