Рiд
Панас Мирний
ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1
«Рiд» Панаса Мирного – психологiчне оповiдання про хлопця, якого наука завела у моральне зубожiння***. Батьки догоджали йому в усьому, аби вчився i став паном, в результатi чого пиха виросла в хлопця настiльки, що вiн вiдцурався рiдноi матерi. Перу автора належать й iншi твори, написанi у жанрi малоi прози, зокрема, «Серед степiв», «Морозенко» тощо.
Панас Мирний
РІД
Кирило Іванович Голуб тепереньки безвиiзне живе у своему хуторi на Глибокiй, землю пахае, хлiб робе – хазяiнуе. Вряди-годи хiба поiде у мiсто за куплями для празника великого або вже по якому-небудь дуже гарячому дiлу. Тепер вiн погладшав, понижчав, став лисiти; польовий вiтер i степове сонце засмалили його колись бiле лице – почорнiв як циган, опустився, знехаявся i одежина на йому часом i подрана i сам часом невмитий по хутору броде.
Сумно i тяжко Кирилу Івановичевi, не баче вiн нiчого кругом себе веселого й порадного. Давнi товаришi його вiдцуралися; деякi вже й на той свiт попереходили; дехто високо пiшов угору, у генерали вилiз; а йому доля пiдставила ногу – перечепила. Полетiв вiн сторч головою i коли не розбився зовсiм, то так пришешепився, що вже бiльше не вставав i не поривався вставати. Серце тiлько його завжди обкипало кров'ю, коли вiн згадував про той лихий час; брови насуплювалися, а в очах горiло люте зло.
– Проклятi! Щоб ви не знали утiхи в старих лiтах, щоб ви не мали поради в своiх дiтях! – шептав вiн у тi часи i розпльовував слину на всi боки.
Домашнi знали добре всi норови Кирила Івановича i коли наставали такi часи, то всi куди можна ховалися, щоб не стрiтися з ним, не пiдбiгти пiд гарячу руку. Одна тiлько Килина Івановна, його сестра, що й посивiла у дiвках, суха як сухар, жовта як стигле жито, завжди розкуйдана, завжди з святцями у руках i лайкою на устах, не боялася Кирила Івановича. Запала i зсохла ii груднина видималася, горбата спина випрямлялася, очi жовтiли-зеленiли i знай крутилися, вся вона тряслася як у лихоманцi. Безбоязно пiдбiгала тодi вона до Кирила Івановича i кричала на чiм свiт стоiть: «Уже! Уже! заворушилися дияволи в животi? – Мати господня! Заступнице святая! Порази його окаянного, неприкутого, навiженого… Тьху, тьху! Собакою дише! Чортом воня!».
Loading...
