Читати онлайн «Психологія сексуальності» Зигмунд Фройд

Психологiя сексуальностi
Зигмунд Фройд


Зарубiжнi авторськi зiбрання
Праця «Психологiя сексуальностi» видатного австрiйського лiкаря, психоаналiтика i засновника методу психоаналiза Зигмунда Фройда (1856–1930), що з’явилась у 1905 роцi, справила на сучасникiв враження вибуху гранати i стала визначним явищем не тiльки в европейськiй науцi того часу, а й у суспiльному життi. Вона привернула увагу багатьох людей до цiеi фактично закритоi теми, тим самим значною мiрою сприяла змiнам iхнього уявлення про сексуальнiсть. Вчений вперше торкнувся питання дитячоi сексуальностi, розглянув природу статевого потягу i рiзних сексуальних вiдхилень – перверсiй.





Зигмунд Фрейд

Психологiя сексуальностi



© Є. В. Тарнавський, переклад украiнською, 2019

© О. А. Гугалова-Мешкова, художне оформлення, 2019




Передмова автора до третього видання


Спостерiгаючи упродовж десятилiття за тим, як зустрiли цю працю i яке враження вона справила, я хотiв би передувати третьому виданню кiлькома зауваженнями, спрямованими проти неправильного ii розумiння та висунутих до неi нереальних претензiй. Насамперед варто пiдкреслити, що все викладене в цiй книжцi, базуеться винятково на щоденному лiкарському досвiдi, поглибленому результатами науково обгрунтованого психоаналiтичного дослiдження. Три статтi з теорii сексуальностi не можуть мiстити нiчого iншого, крiм положень, що природно випливають з психоаналiзу або пiдтверджуються ним. Тому абсолютно виключаеться можливiсть розширити iх якимось чином до цiлоi «сексуальноi теорii»; i цiлком зрозумiло, що вони аж нiяк не стосуються деяких важливих проблем сексуального життя. Не варто вiдтак думати, що цi пропущенi роздiли великоi теми залишилися невiдомими автору або що вiн надае iм другорядного значення.

Залежнiсть цiеi працi вiд психоаналiтичного досвiду, пiд впливом якого вона написана, позначаеться не лише на виборi, але й на порядку розмiщення матерiалу. Першочергове значення надаеться моментам, якi залежать вiд випадку, а тi, що пiдкреслюють схильностi, вiдсуваються на заднiй план, а також, що онтогенетичний розвиток береться до уваги ранiше за фiлогенетичний.