Читати онлайн «Притулок для прудкого біса» В’ячеслав Васильченко

Притулок для прудкого бiса
В’ячеслав Васильченко


Професор Богдан Лисиця разом з «однокашником» з юрфаку, полковником мiлiцii Євгеном Кодаковським бере участь у розслiдуваннi заплутаноi справи про кросворд-погрозу, що прийшов на адресу великого столичного бiзнесмена Андрiя Никонова. У порожнi клiтинки цього «кросворда смертi» таемничий автор пропонуе вписувати прiзвища людей з оточення Никонова. Опис iхнiх злодiянь зашифрований у вiршах. Пiсля одержання кожноi такоi погрози, незважаючи на зусилля правоохоронцiв, обов’язково зникала вiдповiдна людина. З кожним нерозгаданим прiзвищем довкола Никонова звужуеться коло безпечного простору. Стае зрозумiло, що одного разу у вiршi прийде заховане й прiзвище бiзнесмена…



Спецiальна вiдзнака за ексклюзивний роман Мiжнародного лiтературного конкурсу романiв, кiносценарiiв, п’ес, пiсенноi лiрики та творiв для дiтей «КОРОНАЦІЯ СЛОВА» – 2013.





В’ячеслав Васильченко

Притулок для прудкого бiса



Кожен наш крок вiдлунюе в пам’ятi Всесвiту…







ПРИМІТКА АВТОРА




Усi персонажi, установи й подii, описанi в романi, вигаданi. Будь-який збiг з реальними людьми, установами або подiями абсолютно випадковий.



Присвячуеться поетам i мiлiцiонерам.

А ще… зеленому чаю «Greenfield»…




Бог живе лише в правдi, в брехнi – бiс одвiку, В кому правда – Господь там, лжа – бiс чоловiку.

    Семен Климовський.



«… Хто сказав тобi, що вбивця занапастив Венанцiя з ненавистi до нього самого? А може, Венанцiй був лише випадковою жертвою, а вбивця хотiв просто лишити знак, який може значити щось iнше».

«Omnis mundi creatura, quasi liber et scriptura… – шепнув я. – А що б то мiг бути за знак?»

«А от цього я не знаю. Та не забуваймо, що бувають знаки, якi знаками тiльки здаються, а насправдi позбавленi сенсу, як бiм-бi-рiм чи там-ба-бах…»

«Жорстоко, – мовив я, – вбивати людину, щоб просто сказати там-ба-бах!»

«Жорстоко, – зауважив Вiльям, – вбивати людину навiть щоб сказати Credo in unum Deum[1 - Вiрую в единого Бога (лат.).]…»

Тут до нас пiдiйшов Северин. Труп було обмито i ретельно обстежено. Жодноi рани, жодного слiду вiд удару в голову. Немов причиною смертi були якiсь чари.

«Може, кара Божа на нього впала?» – спитав Вiльям.

«Може», – сказав Северин.