Читати онлайн «Пригоди француза в Україні» Катерина Олександрівна Кулик

Пригоди француза в Украiнi
Катерина Олександрiвна Кулик


Авторське зiбрання
Хочете подивитись на Украiну очима iноземця? Чим наша краiна може здивувати, зацiкавити, налякати i привабити? Француз закохуеться в таемничу рудоволосу украiнку в паризькому метро i iде на ii пошуки. Процес пошукiв перетворюеться на приемну пригоду – Одеса, водоспад Шипiт, печера Атлантида, тамбури потягiв, справжне украiнське село, клiщi, тантричний секс i нефритовi яйця, вареники i кулiш, карпатськi зорi з чорницями, мрii про далекий острiв Сен-Мартен, болiвiйськi пристрастi i бачата з кубинцями, марихуана i шампанське. Украiна у вирi танцю i подорожей, що пахне морем, кольору зоряного неба, неймовiрна, захоплююча, наiвна та рiзнобарвна. Закохатися в Украiну i закохатися в Украiнi.





Катерина Кулик

Пригоди француза в Украiнi



© К. Кулик, 2019

© Є. Вдовиченко, художне оформлення, 2019

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2018




Киiв


Щоразу, коли я повертаюся до Украiни, хочеться випити. Сьогоднi також, я сiдаю в Борисполi на автобус «Полiт», трясусь до самого вокзалу, заходжу в вареничну «Катюша» i замовляю собi 50 грамiв коньяку.

Нiколи не могла подумати, що повернення додому буде вiдчуватися виходом з зони комфорту. За столом бiля мене два дядька голосно сваряться i п’ють пиво, на вулицi мряка.

«Цього року холодне лiто», – каже мама по телефону, вiтаючи мене вдома. Я вже не пам’ятаю, коли те лiто було теплим, але погоджуюсь, що так, наступного року мае стати краще. Спостерiгаю з вiкна вареничноi, як працьовитий бомж тягне за собою кравчучку зi смiттям, дiловито збирае щось на вокзальнiй площi i зникае у туманi мряки. Менi холодно, менi лячно, менi сумно. Тiло зiгрiвае несмачний алкоголь, я випила.

Такi панiчнi припадки трапляються зi мною щоразу пiсля повернення додому. Я очiкую тут м’якi поля жовто-лимонноi кукурудзи, бiлих капустяних метеликiв i пухнастi обiйми мами, такi як солодка вата. Натомiсть я постiйно потрапляю на якiсь вокзали, де працьовитi бомжi створюють iлюзiю зайнятостi i старi бабусi з кравчучками просять пожертвувати на котiв та собак.

Я знаю, коли початковий екзистенцiйний шок мине, я почну вiдчувати заховану в серцi любов до дивакуватих насуплених людей, до киiвських вулиць, до водiiв маршруток i хамовитих продавщиць квиткiв у касах вокзалу.