Читати онлайн «Пригода з «Кобзарем»» Панас Мирний

Пригода з «Кобзарем»
Панас Мирний


ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1
«Пригода з Кобзарем» Панаса Мирного – оповiдання, присвячене темi сприйняття поезii Тараса Шевченка рiзними людьми***. Героi твору дiляться на тих, хто захоплюеться нею (пан, його донька, покоiвка Марта) i тих, хто проявляе недоброзичливе ставлення (панi помiщиця та вихователi пансiону). Перу автора належать й iншi твори, написанi у жанрi малоi прози, зокрема, «Палiйка», «Серед степiв» тощо.





Панас Мирний

ПРИГОДА З «КОБЗАРЕМ»



Це було ще за панщини.

Менi скiнчилось тринадцять лiт, а брат мiй був на два роки молодший вiд мене. Нас у сiм'i тiлько двойко й було. Ми жили ще дома, на хуторi, за п'ять верстов вiд города, хоч папа, а найбiльше мама давно вже клопотались про те, щоб нас вiддати до школи. Мене готували до iнституту, а брата до корпусу, та тiлько дожидали, поки братовi вийде десять лiт, щоб разом вiддати; бо якби вiддавати кожного з нас нарiзно, то приходилося б держати при домi задля другого i гувернантку, i вчителя. А папа одно наказував мамi вести дiло так, щоб менше було розходу.

Братовi минуло десять лiт весною, i все налагодилося так, щоб восени вiдвезти нас у губернiю, а тут я вiзьми та й занедужай. Прикликали лiкаря. Лiкар подавився на мене та тiлько головою покрутив.

– Погано, – каже, – коли б то вискочила!

Усе лiто я хворiла, i тiлько як почалися жнива – я вичуняла; та була така квола, що лiкар не пораяв з осенi вiддавати мене до iнституту, а передержати хоч зиму дома. Через це ми й зосталися ще на один рiк на хуторi.

Помiж повiтовим панством наша сiм'я лiчилася за людей середнього достатку. У папи було триста десятин землi та душ iз сорок крiпакiв, а в мами нiчого не було, хоч вона була з дуже значного i багатого роду. Ходила чутка, що за нею обiцяно було дати маеток у тисячу десятин, та як вона не захотiла вийти замiж за того, за кого бажалося ii батьковi та матерi, а пiшла за нашого папу, та ще й неабияк, а утьоком, то за нею нiчого й не дано.

Папу все повiтове панство дуже поважало, лiчило його за розумного чоловiка й кожен раз вибирало за повiтового суддю.