Читати онлайн «Причепа» Іван Нечуй-Левицький

Причепа
Іван Семенович Нечуй-Левицький




Іван Семенович Нечуй-Левицький

Причепа





I


Восени, пiсля другоi пречистоi, в чималому селi Нестеринцях раз якось вечiрньою добою сидiв отець Хведор Чепурновський на канапi в своiй свiтлицi. На другiм кiнцi канапи сидiв близький його сусiда, отець Мойсей. Було вже пiзненько. Сiм’я о. Хведора, повечерявши з гостем, розiйшлася по кiмнатах одпочивати. О. Хведор зостався з гостем побалакати, як бувае мiж близькими сусiдами й приятелями.

Вони вдвох приятелювали ще ззамолоду, навiть змалку. Не були вони й товаришами по школi, але всi знали, що о. Хведор з о. Мойсеем живуть душа в душу, дуже часто iздять один до одного в гостi, i як зiйдуться, то не швидко розiйдуться, доки не набалакаються всмак.

О. Хведор був веселий, реготун. Не один повiт знав о. Хведора; його знала навiть уся губернiя. Хто не пам’ятав його круглого, повного, червоного виду, його круглих, здорових, веселих сiрих очей! Якi ж то були веселi очi! Самi нiби реготалися навiть тодi, як о. Хведор журився або сумував, його повнi червонi уста, здаеться, були зроду складенi задля смiху. Вони стулялись хiба тiльки тодi, як в сонного о. Хведора злипались очi. А то все було мiж червоними губами блищать два рядки бiлих, рiвних, дрiбних зубiв! Голову його вкривали коротенькi, до плiч, яснi коси, зроду завитi кучерями по всiй головi; так i стирчали кругом, неначе в киiвських протодияконiв.

Реготуном його зазнали всi: й попи, i дяки, i мужики, навiть пани й жиди. Куди було не приiде в гостi, вже було наймити, погоничi надворi пiднiмають регiт. Було ступить на пoрiг, покаже кучеряву голову, блисне веселими очима, — всi гостi вже чогось регочуться, аж за боки беруться. Скаже й прикаже, — зараз пiде регiт по хатах. Всi любили о. Хведора, — всi, навiть дiти бiгали за ним слiдком, ловлячи його веселе слово й жарти.

З себе був о. Хведор огрядний, тiлистий, невисокий, але плечистий. На м’яких плечах в його ряса аж влипае! Шия в його була така коротка, нiби голова лежала на самих плечах. Мовчати не любив о. Хведор. Було або говорить, або регочеться, або разом i регоче й говорить, та все голову закидае аж на плечi; кучеряве волосся було дрижить на головi, а плечi й груди — аж ходором ходять.

О. Мойсей був високий, сухорлявий.