Читати онлайн «Провідник» Світлана Румянцева

Провiдник
Свiтлана Румянцева


Молодий хлопець Роман i його вiрний пес на прiзвисько Лакi нарештi повертаються додому, у затишний маленький район, батькiвський будинок. Однак iхня радiсть досi затьмарена тими сумними подiями, якi змусили iх колись покинути рiдну домiвку. Роман та Лакi – нерозлучнi друзi, що волею долi залишились на самотi, i в яких нiкого бiльше немае. Однак Лакi iнодi зникае з поля зору, щоб провести час з iншими, рiдними його серцю людьми, батьками Романа. Нiби нiчого незвичайного, аби не одне «але»: батько та мати хлопця загинули понад рiк тому. Таким чином собака стае своерiдним Провiдником мiж двома паралельними свiтами. Вiн чуе, про що говорять люди, i все розумiе. Саме завдяки своiй кмiтливостi та винахiдливостi вiн навiть влаштовуе особисте щастя Романа, знайомлячи його з Майею.





Свiтлана Румянцева

ПРОВІДНИК



– Лакi! Лакi!

Великий чорно-рудий собака з шаленою швидкiстю бiгав сквером, махаючи вiд задоволення довгим пухнастим хвостом. Складалося враження, що вiн тривалий час сидiв вдома пiд замком, i от нарештi йому дозволили вдосталь погуляти. Насправдi, як i всi iншi собаки, таку радiсну нагоду вiн мав щодня, тому надто радiти зi звичайноi прогулянки не було причини. Але сьогоднi був особливий день. Вiн почувався задоволеним i схвильованим одночасно, адже знов повернувся у рiднi мiсця, знайомi йому з дитинства, у свiй улюблений парк, що навеснi та влiтку потопав у яскраво-зелених кольорах. Собака на свiй манер привiтався з крислатими старими кленами та дубами-велетнями, обстежив кожен бузковий кущ.

Он там, у затiнку, стоiть широка лава зi спинкою, з нiжками, схожими на левовi лапи, бiля яких собака часто спочивав, ховаючись вiд спекотного полуденного сонця. А на цьому мiсцi пiсля дощу завжди утворювалася велика, брудна i така спокуслива калюжа. О, як йому дiставалося вiд хазяiв через ту калюжу! Якщо iншi собаки меланхолiйно пiдходили до неi, нiбито для того, щоб попити води, а насправдi помилуватися своiм вiдображенням, то йому, красеню, розумнику та володарю загадкового й найщасливiшого у свiтi iменi, вся ця маячня була нi до чого.