Читати онлайн «Простак (Простодушний)» Вольтер

Простак
Франсуа-Мари Аруэ Вольтер


Молодик, який увесь час жив серед гуронiв в Америцi, сходить на берег у Нижнiй Бретанi, де один священик та його сестра признають у ньому свого племiнника. Оскiльки вiн завжди наiвно говорить те, що думае, i робить те, що бажае, як «справжнiй дикун», його називають Простак. Довiряючи своiй природнiй мудростi, не зiпсутiй iснуючими передсудами, вiн зазнае багато прикрих пригод, пiд час яких у своiх наiвних здивуваннях висловлюватиме цiлу низку суджень, сповнених великоi розсудливостi.





Вольтер

Простак

Правдива iсторiя,[1 - Перше видання повiстi побачило свiт 1767 р. у Женевi, хоча мiсцем видання був Утрехт. Як i деякi iншi своi повiстi, Вольтер повiсть «Простак» своiм iменем не пiдписав, вказавши прiзвище письменника-плебея, колишнього ченця Анрi Дюлорана (1718–1783), автора антиклерикальних поем, романiв та нарисiв, зокрема роману «Кумусь Матье, або Зрадливостi людського розуму» (1766). Пiд iменем Дюлорана повiсть того ж року перевидали в Парижi з назвою «Гурон, або Простак», i вона мала великий успiх 1767 р. Тодi ж офiцiйну заборону на повiсть наклала церковна цензура.] добута з манускрипту панотця Кеснеля[2 - Панотець Кеснель – отець Кеснель Паск'е (1634–1719), французький богослов, один з найвидатнiших теоретикiв янсенiзму]





Роздiл перший

Як прiор монастиря Святоi Гори i панна, сестра його, зустрiли гуронця


Якось святий Дунстан,[3 - Святий Дунстан (925–988) – архiепископ Кентерберiйський, зарахований до сану святих.] iрландець за нацiональнiстю i святий за характером працi, виiхав з Ірландii на невеличкiй горi до берегiв Францii i доiхав таким чином аж до бухти Сен-Мало.[4 - Сен-Мало – французький порт на узбережжi Бретанi] Зiйшовши на берег, вiн поблагословив свою гору, а вона зробила йому глибокий реверанс i тiею ж дорогою повернулася до Ірландii.

Дунстан заснував на тому мiсцi невеличкий прiорат i назвав його монастирем Гори; так вiн зветься й досi, як кожен про це знае.

Року 1689-го, ввечерi 15 червня, абат де Керкабон, прiор монастиря Святоi Гори, проходжувався берегом моря з панною Керкабон, своею сестрою, щоб побути на свiжому повiтрi. Прiор, уже доволi пристаркуватий, був добрий панотець, його любили сусiди, як ранiше любили сусiдки.