Читати онлайн «Професор Вільчур» Тадеуш Доленга-Мостович

Професор Вiльчур
Тадеуш Доленга-Мостович


Зарубiжнi авторськi зiбрання
За свое недовге життя (а прожив вiн усього 41 рiк) вiдомий польський письменник Тадеуш Доленга-Мостович (1898–1939) створив 16 романiв, вiсiм з яких були екранiзованi. У видавництвi «Фолiо» вийшли друком його книжки «Кар’ера Никодима Дизми», «Щоденник панi Ганки», «Знахар». «Професор Вiльчур» е продовженням роману «Знахар». Минуло три роки вiдтодi, як Рафал Вiльчур, колишнiй сiльський знахар, а насправдi талановитий хiрург, повернувся до Варшави й знову очолив створену ним самим клiнiку. Вiн багато й успiшно оперуе, читае лекцii студентам i навiть не пiдозрюе, що його слава i визнання не всiм до вподоби. Подружжя Добранецьких не зупиниться нi перед чим, щоб забруднити чесне iм’я професора Вiльчура i вижити його iз власноi клiнiки. Не в змозi бiльше терпiти iнтриги, самотнiй i розгублений професор повертаеться у далеке село в бiлоруськiй глибинцi, де його знали як знахаря Антонiя. Там вiн вiдкривае народну лiчницю, котру збудували самi селяни. А допомагае професоровi у всьому молода лiкарка Люцiя, яка вже давно закохана у нього…





Тадеуш Доленга-Мостович

Професор Вiльчур



Tadeusz Dolega-Mostowicz

PROFESOR WILCZUR



ISBN 978-966-03-9300-4



© Т. М. Ярмолюк, переклад украiнською, 2020

© О. А. Гугалова-Мешкова, художне оформлення, 2020

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2019


?










Роздiл І


Професор Єжи Добранецький повiльно поклав телефонну слухавку i, не дивлячись на дружину, сказав нiби байдужим тоном:

– У суботу в нас загальнi збори Асоцiацii лiкарiв.

Панi Нiна, не вiдводячи вiд нього погляду, запитала:

– А що iще хотiв Бернацький? Бо це вiн дзвонив?

– Та, дрiбницi. Звичайнi органiзацiйнi питання, – махнув рукою Добранецький.

Вона надто добре знала свого чоловiка, щоб умiти проникнути пiд маску байдужостi на його обличчi. Жiнка вiдчула удар, який знову звалився на чоловiковi плечi, вiн укотре зазнав поразки, важкоi поразки, що його знову спiткала невдача, яку хотiв приховати вiд неi.

Ах, цей слабкий чоловiк, цей чоловiк, який не вмiе боротися, який здае позицiю за позицiею i все сильнiше його виштовхують у тiнь, в сiрi ряди другорядних лiкарiв. У цю мить вона ненавидiла його.

– Що мав на увазi Бернацький? – наполегливо запитала дружина.