Читати онлайн «Пов’язані Любов’ю» Людмила Когут

Пов'язанi Любов'ю
Людмила Когут


У життi все побудовано на любовi. У своему творi авторка не вигадуе нових слiв кохання, а вмiло поеднуе вiдомi вам слова, i вони починають говорити до вас та примушують тремтiти й ваше серце. Вона швидко вводить вас у вир чужих почуттiв. Розповiдае про це цiкаво, незвично та захоплююче, i ви, непомiтно для себе, переймаетесь ii героями i хворiете iхнiм коханням. Авторка ненав’язливо намагаеться зачепити ваше серце за живе i сокровенне. Показуе дивовижнi поривання душi i просить вас iх вiдчути i пережити, збагнути всю силу любовi i по-iншому подивитися на життя та прекрасний навколишнiй свiт. Вона пiдводить вас до того, щоб ви не поспiшали засуджувати iнших, а уважно заглянули в «храм своеi душi» i зробили iспит власноi совiстi, а потiм побачили людей навколо себе i себе серед них… Закликае: «Простягнiть руки i серця один до одного, станьте добрiшими i терпимiшими, радiйте кожному дню життя, кохайте i будьте коханими».





Людмила Когут

Пов'язанi Любов'ю



…У життi все побудовано на любовi. У своему творi авторка не вигадуе нових слiв кохання, а вмiло поеднуе вiдомi вам слова i вони починають говорити до вас та примишують тремтiти й ваше серце.

Вона швидко вводить вас у вир чужих почуттiв. Розповiдае про це цiкаво, незвично та захоплююче, i ви, непомiтно для себе, переймаетесь ii героями i хворiете iхнiм коханням. Авторка ненав'язливо намагаеться зачепити ваше серце за живе i сокровенне. Показуе дивовижнi поривання душi i просить вас iх вiдчути i пережити, збагнути всю силу любовi i по-iншому подивитися на життя та прекрасний навколишнiй свiт. Вона пiдводить вас до того, щоб ви не поспiшали засуджувати iнших, а уважно заглянули в «храм своеi душi» i зробили iспит власноi совiстi, а потiм побачили людей навколо себе i себе серед них… Закликае: «Простягнiть руки i серця один до одного, станьте добрiшими i терпимiшими, радiйте кожному дню життя, кохайте i будьте коханими».




Частина перша

Зрiзана квiтка


Я дуже тяжко Вами вiдболiла.
Це все було як марення, як сон.
Любов пiдкралась тихо, як Далiла,
А розум спав, довiрливий Самсон.
Тепер пора прощатися нам. Будень.
На бiлих вiкнах змерзли вiтражi.
І як ми будем, як тепер ми будем?!
Такi вже рiднi, i такi чужi.
Ця казка днiв – вона була недовгою.