Читати онлайн «Повість про останню любов» Оксана Калина

Повiсть про останню любов
Оксана Калина


Юля змалечку звикла бути сильною й самостiйною. На ii долю випало чимало випробувань: смерть батька, якого вона любила понад усе, виховання молодшоi сестри, п’яниця-вiтчим. Та найгiрше – материна нелюбов, з якою змиритися було найтяжче. Врештi Юля iде навчатися до мiста й починае нове життя. Там вона зустрiчае перше кохання – Костю. Однак iхня пристрасна iсторiя завершуеться зливою слiз. Вагiтна дiвчина лишаеться на самотi в чужому мiстi. Несподiвано iй на допомогу приходить лiкар-гiнеколог Ігор – набагато старший, досвiдчений. Чи знайде вона з ним свою останню любов?





Оксана Калина

Повiсть про останню любов



© Кугенко О. І., 2021

© Depositphotos.com / gdolgikh, обкладинка, 2021

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», видання украiнською мовою, 2021

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», художне оформлення, 2021


* * *


Інколи менi здаеться, що я народилася вже старою i самотньою. Звiсно, це неправда. Самотнiми чи нi, щасливими чи навпаки ми не народжуемося, а стаемо. Так само, як i старими. Прикро, коли в молодому тiлi живе стареча душа. Краще, коли навпаки. Але й старечi, утомленi душi потребують любовi. Може, навiть бiльше, нiж iншi…

Ця розповiдь про любов, яка бувае рiзною. Дуже рiзною. Та лише вона надае сенсу нашому життю. Ця розповiдь також про тих, хто багато важив у моему життi – мабуть, не кращому й не гiршому, нiж в iнших, але единому. Адже iншого життя нам на землi не дано…




Мама


Усе починаеться з матерi. Вона закладае основи не лише характеру дитини, а i ii долi. Адже недарма кажуть мудрi: посiеш характер – пожнеш долю. Інколи я думаю, що мене засiяно не зовсiм тим, чим потрiбно.

Мама в мене була сувора. Чому так – спробуй угадай, адже вона росла наймолодшою дитиною в сiм’i й усi носилися з нею, як зi скарбом. Пам’ятаю, мама розповiдала, що коли тiльки почали з’являтися телевiзори (у 50-тi роки минулого столiття то було дивиною), ii батько (а мiй дiд) напозичався грошей у родичiв i купив його, аби Марiйка (моя мама) не ходила по людях у той «дурний ящик» витрiщатися. Мабуть, мама просто росла балуваною, це вже потiм життя ii добряче покрутило.