Читати онлайн «Повільне горіння» Пола Гоукінз

Переклад з англійської Віталія Ракуленка



Дизайнер обкладинки Петро Вихорь


Лора багато разів була підсудною. Її вважають небезпечною та неадекватною. А вона повсякчас бачить перед собою світло фар та обличчя материного коханця… Чому вона досі пам’ятає це?

Міріам стала свідком того, як Лора покидала місце злочину зі слідами крові на одязі. Проте життя навчило Міріам не довіряти побаченому. Бо інколи людина просто опиняється не в тому місці не в той час. Як її мертва подруга…

Карла й досі не оговталася від жорстокого вбивства племінника. Вона переконана: на зло здатен кожний. І ладна на все, аби довести цю істину.Три жінки. Один убивця.



УДК 821.111



© Paula Hawkins Ltd, 2021

© Depositphotos.com / Demian, обкладинка, 2022

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», видання українською мовою, 2022

© Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», художнє оформлення, 2022





Ця книга присвячується пам’яті Ліз Гогенадель Скотт, чиє осяйне проміння робило світ теплішим.

Її завжди не вистачатиме





Комусь бути грифом судилося,

А над кимось завжди кружляють.

Емілі Ская. Моя історія





Залита кров’ю дівчина волочить ноги в темряву. Її розтріпаний одяг висить на юному тілі, відкриваючи чималі ділянки блідої плоті. Черевик злетів, стопа кровить. Вона в агонії, але біль став несуттєвим, його витіснили інші страждання. Її обличчя — це маска жаху, її серце — барабан, її дихання — панічне хекання лисиці, що забилася до нори.

Нічну тишу порушує низьке гудіння. Літак? Витерши кров з очей, дівчина дивиться на небо й бачить самі лише зорі. Гудіння гучнішає й нижчає. Автівка перемкнула передачу? Невже вона дісталася головної дороги? Серце підскакує, і звідкись, із глибини нутра, вона видобуває енергію, щоб побігти.

Вона швидше відчуває, аніж бачить світло позаду. Відчуває, як її постать висвітило з темряви, розуміє, що машина наближається ззаду. Їде від ферми. Дівчина розвертається.

Ще не побачивши, знає, що він її знайшов. Ще не побачивши, знає, що над кермом його обличчя. Вона вклякає. Мить вагається, тоді кидається геть із дороги й біжить у канаву, перелазить дерев’яну огорожу. Видряпується на прилегле поле і мчить наосліп, падає, підводиться, не видаючи ані звуку. Чим їй зарадять крики?

Упіймавши її, він хапає повні жмені її волосся й валить на землю.