Читати онлайн «Повернення» Еріх Марія Ремарк

Повернення
Ерiх Марiя Ремарк


Вони повернулися з вiйни. Вони вижили. І тепер треба жити далi. Звичайний солдат нiмецькоi армii Ернст Бiркгольц та його товаришi мають звикати до мирного свiту. Покалiченi вiйною, з ампутованими кiнцiвками та деформованими душами, вони розумiють: усе, що було важливим колись, втратило значення. Попри страх, безнадiю, самотнiсть колишнi солдати намагаються шукати новий сенс життя. Але не в кожного буде шанс почати все спочатку. Так, вони повернулися з вiйни. Та чи закiнчилася вона для них остаточно?..





Эрих Мария Ремарк

Повернення


















Головний редактор С. І. Мозгова

Вiдповiдальний за випуск О. В. Приходченко

Художнiй редактор Ю. О. Дзекунова

Технiчний редактор В. Г. Євлахов

Коректор А. В. Альошичева



Жодну з частин цього видання не можна копiювати або вiдтворювати в будь-якiй формi без письмового дозволу видавництва



Переклад з нiмецькоi Наталки Сняданко

Дизайнер обкладинки Петро Вихорь



© New York University, successor-in-interest to the literary rights of The Estate of the Late Paulette Goddard Remarque, 1931

© Depositphotos.com / alex_server, обкладинка, 2022

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», видання украiнською мовою, 2022

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад, 2014

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», художне оформлення, 2022


* * *


Солдати, яких повернули вiтчизнi,

прагнуть знайти шлях до нового життя.







Вступ


Залишки другого взводу лежать у розстрiляному окопi в тилу фронту та дрiмають.

– Дивнi гранати, – раптом каже Юпп.

– Чому? – питае Фердинанд Козоле й пiднiмае голову.

– Ти тiльки послухай! – вiдповiдае йому Юпп.

Козоле приставляе руку до вуха та слухае. Ми також вслухаемось у нiч. Але не чуемо нiчого, крiм приглушених артилерiйських пострiлiв i пронизливого вiдлуння вибухiв гранат. Справа долинають лише скрип машин i час вiд часу чийсь крик. Але це ми чуемо вже не вперше, тож немае сенсу зайвий раз говорити щось.

Козоле скептично дивиться на Юппа.

– Якраз замовкло, – знiяковiло виправдовуеться той.

Козоле знову критично оглядае його. Та оскiльки на Юппа це нiяк не впливае, вiн вiдвертаеться й бубонить:

– Це в тебе у животi бурчить вiд голоду, от i все. Краще лягай спати, буде бiльше користi.