Читати онлайн «Подорож за тридев’ять світів» Микола Сікач

Подорож за тридев’ять свiтiв
Микола Сiкач


Це твiр для людей рiзного вiку, професiй i уподобань: для учнiв, студентiв i майстрiв своеi працi – полiтикiв, медикiв, iнженерiв, спортсменiв, тренерiв, винахiдникiв, рацiоналiзаторiв – для всiх людей, не байдужих до долi свого народу, своеi краiни. Вiн писався в перiод померанчовоi революцii в Украiнi до кiнця 2005 року. В ньому використанi деякi подii життя з автора, щоб хоч крихтами розповiсти про життя украiнцiв в „колгоспну” пiсля военну ( пiсля 1946 року) пору. В ньому виказана тривога за долю Землi, якщо розгориться пожежа вiйни, бачення бажаних змiн устрою мiсцевих i вищих органiв влади, мрii про розвиток технiки, медицини, спорту.





Микола Сiкач

Подорож за тридев’ять свiтiв





ЛИСТИ З КОСМОСУ


– Марiе, щось наш Коля зi школи затримуеться. Мав би вже бути дома. Готуй, мабуть, вечерю поки я трохи приберу у дворi.

Батько вийшов у двiр, поскладав дрова, змiв з порога, позбирав трiски бiля колоди, вимив руки i зайшов до хати. Вiн був мiцноi статури, зростом близько двох метрiв i виглядав по спортивному струнким. Йому нещодавно минуло 62 роки. Прямий нiс, на кiнчику якого була бульбочка, i кругле обличчя, iз завжди веселими усмiхненими до кожного спiвбесiдника, сiрими очима, що надавали його обличчю простоти, викликали довiру. Тому до нього, часто звертались за допомогою, i вiн нiкому не вiдмовляв. Кожну роботу вiн виконував швидко, вправно i легко, граючи м’язами спiтнiлого тiла. Любив закiнчити роботу чисто, акуратно i обов’язково помилуватися результатами своеi працi. Вiн любив порядок, чистоту та вiйськовий одяг. Вдома вдягав ношенi, але завжди чистi вiйськовi або мiлiцейськi сорочки. Скупий на слова, цей чоловiк в розмовах рiдко вставляв слово, але, якщо вже вставляв, то завжди до мiсця. Доброзичливий i уважний до дружини i своiх синiв – Миколи i Володьки, вiн все-таки був стриманий в ласках i нiжностi, хоча готовий був вiддати iм i душу i життя. Якiв, так звали цього чоловiка, вважався найсильнiшою людиною в селi. Коли треба було, часом, припинити бiйку, то вривався в гущу i розкидав забiяк, як мiшки з половою, до того-ж часто-густо розносив, взявши пiд пахви одразу двох здорових чоловiкiв, що неймовiрно брикалися, викручувалися та страшенно 99лаялися. Це викликало вибух реготу.