Читати онлайн «Побіда Хмельницького під Збаражем і Зборовом» Іван Нечуй-Левицький

Побiда Хмельницького пiд Збаражем i Зборовом
Іван Семенович Нечуй-Левицький




Іван Семенович Нечуй-Левицький

Побiда Хмельницького пiд Збаражем i Зборовом





1. Польськi Посли у Хмельницького


Рiк тисяча шiстьсот сорок девятий був дуже славний для Хмельницького i для цiлоi Украiни. Козацьке вiйско, розбивши полякiв на Жовтих водах, пiд Корсунем та пiд Пилявою в Подольщинi з честю й славою верталось до дому. Про тi часи склав нарiд пiсню:

Та не буде краще, та не буде лучше, як у нас на Вкраiнi: Де не мае ляха, де не мае жида, не буде iзмiни.

Пiсля нового року Хмельницький прибув до Киiва. В Киiвi дзвонили в дзвони, стрiляли з гармат. Велика сила народа вийшла на привитання Хмельницького. З цiлою козацькою старшиною Богдан в’iхав у Киiв через давнi «Золотi ворота» князя Ярослава. Коло церкви святоi Софii стрiли його митрополит та духовенство, а студенти киiво-могилянськоi академii спiвали йому вiршi.

З Киiва Хмельницький поiхав до Переяслава; сюди почали прибувати до його посли з сусiднiх держав. Туреччина, Молдавiя, Волохи, Угри i Московщина прислали до його своiх послiв: вони запобiгали в його ласки, бо знали, що в його руках була сила; вони сподiвались, що вiн, може, незабаром стане гетьманом самостiйноi украiнськоi держави. Турецький султан, Магомет четвертий, прислав до Хмельницького посла, Агу-Османа, для переговорiв. Хмельницький просив туркiв, щоби вони дали йому помiч проти Польщi, а за те обiцяв платити туркам грiшми щороку, як Украiна стане самостiйною державою, ще й вiддати туркам частину Польщi по Люблин. Молдавський господар Лупула бояв ся своiх бояр i просив у Хмельницького вiйська собi до помощi. Хмельницький пiслав у Молдавiю свого сина Тимоша. В Лупули була гарна дочка, Олександра i Богдан задумав висватити ii за Тимоша.

Семигородський князь Степан Ракочi теж прислав свого посла i обiцяв разом з козаками наступити на Польщу. Пiсля всiх приiхав i московський посол Унковський i привiз Богдановi вiд царя дари. Тiлько ще не було послiв iз Польщi. Хмельницькому дуже хотiлось, щоб чужоземнi посли побачили, як гордi польськi пани просити муть ласки й мира в козакiв, котрих переднiще мали нi за що. Ще в другiй половинi сiчня король вислав з Варшави послiв з бунчуком, патерицею i гетьманською булавою для Хмельницького.