Читати онлайн «По ревізії» Марко Лукич Кропивницький

По ревiзii
Марко Лукич Кропивницький




Марко Кропивницький

По ревiзii

Етюд в 1-й дii





ЛИЦЕДІЇ


Василь Миронович, старшина.

Севастян Саватьевич Скуб’хо, писар.

Риндичка, стара баба.

Гарасим, ii свiдок.

Прiська, солдатка.

Сторож при розправi.

Дiеться у розправi.

Середина великоi хати. Стiл, покритий зеленим сукном, на столi каламар, щоти, велика книга i скiлька бумаг. На вуглi столу лежить пакет, запечатаний двома печатками; далi з другого боку невеликий стiл: на ньому три книги, каламар i бумаги, бiля столу стул. На стiнi календар, бiля вхiдних дверей шафа з бумагами, лавка.




ЯВА 1


Сторож (сидить за столом i роздивляеться на щотах). Ну й як то той писар може викласти усяке дiло на оцiй видумцi? Вже я скiльки разiв придивлявся, та нiяк нiчого не второпав. «Оце, – каже, – сiмдесят копiйок! А оце руб десять, а оце дев’ять, десять, п’ять», – i наговоре, наговоре такого грошей, що й в тиждень, здаеться, не перелiчив би. Отже вiн: цок-цок! Цок сюди! Цок туди! І носа не вспiеш висякати, як вiн вже й полiчив! Що то воно, подумаеш, навука, до всякого дiла добирае способу! його, мабуть, вчено десь не близько: вiн каже, що вiн десь аж з-пiд Чигирина, ну, а я так думаю, що вiн i за Чигирином бував. Та то ж голова така, що й хто його зна, де вже есть розумнiша; кого не спитай, увесь мир каже, що з такою головою можна i до станового доступить! Ну, а я так думаю, що вiн i перед справником не здригне. Тож як почне розказувать, де вiн тiльки не бував i чого вiн не видав, так тiльки рота роззявиш. Агличана вiн тобi бачив, i в Киевi був аж двiчi, i за морем-окiяном, де живуть песиголовцi, i туди його носило!.. Бував i в тих землях, де свинi бiльш вiд нашого вола… Звiсно, як чоловiк бувалий розкаже тобi, то так увесь свiт i побачиш перед очима, як на долонi. Он як я, так далi Ялисавету не бував, так менi здавалось, що за Ялисаветом вже недалеко кiнець свiта. Ану, чи вищи-таю, скiльки менi зосталось день до года? А скiльки ж у году день? Чи буде з двiстi, чи, мабуть, нi? Ну, оце нехай буде вiд водохреща до пущення. (Кладе на щотах). А оце вiд пущення до великодня, а оце до зелених свят, а оце до покрови… Так що ж? А все-таки воно нiчого не показуе. (Встав). Нi, мабуть, коли не пiп, то не микайся i в ризи… Пiдмести ще хату абощо.