Читати онлайн «Племінниця графа Бейлі» Маїра Цибуліна

Вступ 1

Шотландія, 1856 рік



Молодий юнак почув дитячий плач, що йшов з-під ліжка, тому страшенно здивувався, коли заглянувши туди, побачив там дитину. Напевно, це дитя якоїсь служниці, вирішив він.

- Іди до мене, - мовив Грегор, простягаючи руку до дитини. - Не бійся, крихітко, я тобі нічого поганого не зроблю. Обіцяю.

Але маля не бажало вилазити звідти, проте припинило ревіти.

- Що ти тут робиш, малий? - продовжив Грегор свій допит. - Де твоя матуся? Тебе хтось образив? Тому ти ховаєшся тут? Ти мені розкажи, маленький, не бійся. Я покараю твого кривдника, обіцяю. Як тебе звати, хлопче?

- ... ілі, - почув він тоненький голосок дитини.

І не встиг Грегор перепитати, як побачив біляве довге волосся, що з'явилися з-під ліжка. А потім і блакитні очі малюка. Він відразу зрозумів свою помилку.

- Ти дівчинка?! - здивувався він, коли побачив маленьке янголятко з заплаканими очима і розпущеним, розкуйовдженим волоссям. Злякане дівча кивнуло своєю голівкою, скоса спостерігаючи за ним. - Та ще яка гарненька! Де ж твоя матуся? - запитав Грегор, посадивши дитину на ліжко і спостерігаючи за нею з цікавістю.

- Вона на небесах, сер, - відповіла дівчинка.

- Тоді де ж твій батько? - продовжив Грегор розпитувати дитину, витираючи пальцями сльозинки з її щічок.

- Він теж на небесах.

У цей момент в кімнату без стуку увірвався довгоногий Берні, який охороняв маєток. Побачивши дівчинку, він крикнув комусь через двері:

- Вона тут! У кімнаті сина господаря!

Почулися чиїсь гучні голоси і кроки, і в кімнату увірвалися ще двоє громил. Дівча, побачивши їх, притиснулася до Грегора, його вуха уловили тихе ридання.

- Не віддавай мене їм, містере, - шепотіла дівчинка. - Вони погані! Будь ласка! - просило його дівча із такими сумним поглядом, повним печалі, туги і сліз, що у юнака серце защеміло від невимовного болю. У його голові промайнула дуже дивна думка, котра сильно здивувала хлопця. Грегор подумки собі пообіцяв оберігати це маленьке створіння, допоки йому вистачить сил.

- Ось, ти де, негіднице! - закричав один із громил, швидкими кроками прямуючи до ліжка, де сидів Грегор з дівчинкою. - Мілорде, вибачте, що ця шмаркля завадила вашому відпочинку.

- Ми її зараз заберемо, не хвилюйтеся, мілорде, - сказав другий громило.