Читати онлайн «Платонічне кохання» Оксенія Бурлака

Платонiчне кохання
Оксенiя Бурлака


Аня приiхала до великого мiста, щоб вижити. А Платон народився в ньому, щоб розкошувати. Вона працювала офiцiанткою, заробляючи копiйки. Вiн витрачав шаленi грошi на клуби та дiвчат. У них не могло бути нiчого спiльного, якби не випадкове знайомство Анi з батьком Платона. Лев Дмитрович дав iй усе, нiчого не вимагаючи натомiсть: квартиру, безпеку i навiть той самий ресторан. Аня нарештi була щаслива, до тiеi фатальноi зустрiчi з Платоном. Вiн може позбавити ii всього. І найперше – любовi…





Оксенiя Бурлака

Платонiчне кохання








Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля»








© Бурлака О., 2021

© DepositPhotos.com / ArturVerkhovetskiy, обкладинка, 2021

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», видання украiнською мовою та художне оформлення, 2021




Глава 1


Прощатися завжди важко. Особливо якщо знаеш: бiльше нiколи не побачиш людину, не обiймеш i не поцiлуеш м’яку, теплу щоку. Це складно усвiдомити i прийняти. Гiркий присмак, i нiчим його не зап’еш. Надii немае, бо ти стоiш розгублено… на кладовищi.



«Рахунок, будь ласка», – промовила жiночка рокiв п’ятдесяти, зиркнувши у мiй бiк. Хвилин за десять вона розправилась iз тарiлкою салату i стейком, з’iвши за компанiю свою ядерну червону помаду. Навколо пухкеньких наколотих губ залишилися слiди вiд оливковоi олii i трохи крихт багета. Це надавало iй кумедного вигляду. Я поклала перед нею конверт i, схрестивши пальцi, побiгла на кухню. Завжди хвилююсь в очiкуваннi чайових. Це ж як лотерея. Нiколи не знаеш, хто з вiдвiдувачiв буде щедрим, а хто скупим. Тiтонька з розмазаною помадою виявилася щедрою. Але, на жаль, так бувае не завжди. Частенько трапляються люди, якi можуть просидiти у закладi пiв дня, залишивши по собi навiть менше, нiж мiг би кiт наплакати.

Для мене чайовi – важливий додаток до платнi, тому щодня стараюсь викладатися на повну, потайки сподiваючись на щедрiсть вiдвiдувачiв. Бути офiцiантом – то важко. Це вам не за компом сидiти весь день. Щоб заробити зайву копiйку, потрiбно добре побiгати й попотiти. Хоч iнодi всi старання виявляються марними й у конвертi я не знаходжу для себе анi гривночки. Бувають удалi днi, а бувають – жахливi. Декiлька разiв менi доводилося докладати своi грошi. Уперше це сталося зовсiм неочiкувано, i я проплакала весь день.