Читати онлайн «Перемагати українською. Про мову ненависті й любові» Ольга Дубчак

Передмова


Слава Україні!

Дорогі друзі, вітаю вас на сторінках книжки, написання якої не планувалося. Річ у тім, що після «Бачити українською» мусила бути третя (й остання) книжка з мовознавчої серії від видавництва «Віхола», яка мала на меті розкрити чарівний світ української пунктуації. Ми з вами повинні були пірнати в глибини синтаксичних категорій, бавитися комами й двокрапками, тішитися словосполученнями і, радісно сміючись, стрибати та бігати по полю, всіяному складносурядними й складнопідрядними реченнями.

Однак не так сталося, як гадалося, й через чергову ординську навалу на наші священні терени ми з видавництвом вирішили, що в цій серії просто-таки мусить бути ще одне видання, присвячене мові Перемоги.

Поза всяким сумнівом, ми переможемо. Якщо вас опановують сумніви, якщо зрадонька поклала вам на плечі свої холодні руки, якщо підступне почуття всепропальності вже підточує вас ізсередини, спробуйте прочитати цю книжку. Найімовірніше, це буде складно, як було складно її писати. Але часом це працює й допомагає трохи видихнути. Вона про те, що ми — на боці добра, світла й правди. Про те, що в серці маємо те, що не вмирає (так казала Леся Українка, а ще одна українка Оля Киянка вирішила повторити, бо це свята істина). Про те, що нашої з вами русофобії достатньо. А головне, ця книжка — про мову Перемоги. Про українську мову. Та що там балакати — це книжка про найкращу мову у світі 1.

1 Навіть якщо ніяких конкурсів з милозвучності чи найкращості мов не існує, ми все одно знаємо, що наша мова посідає всі найперші місця в усіх можливих змаганнях, навіть у тих, яких не існує.



Ми спробуємо переконати тих, хто нарешті зважився перейти на українську, що це нестрашно й нескладно. Зрозуміємо, чим саме наша мовонька так смалить клятих ворогів, що в них палає аж у Космос (це не голослівна заява, це фіксують супутники!). І, врешті, таки розберемося, як правильно вживати ті чи інші мовленнєві конструкції і чому найправильнішою конструкцією є Валерій Залужний. Жартую, Валерій Залужний — не конструкція, звісно. А залізобетонна база 2.

2 Схоже, в авторки ніяк не виходить не жартувати про знакових чоловіків нашого часу.



Нам з видавництвом «Віхола» хотілося би присвятити цю книжку завершенню війни. Воно точно буде.