Читати онлайн «Пекло на землі» Віталій Юрченко

Пекло на землi
Вiталiй Юрченко


Історiя Украiни в романах
Колись це iм’я було мов бомба, що розiрвала львiвське поспiльство: багато хто не мiг повiрити, що ця людина, без паспорта i непомiчена ГПУ, могла з Соловкiв – через цiлий Союз! – перебратися за кордон… Справжне прiзвище Вiталiя Юрченка – Юрiй Тимофiйович Карась-Галинський. Вiн народився в 1899 р. у селi Текуча Уманського району. Закiнчив реальну школу, органiзував у рiдному селi осередок товариства «Просвiта», брав участь в украiнiзацii церковного життя. Пiсля поразки УНР залишився вчителювати, викладав украiнську мову i лiтературу, навчався в Інститутi народноi освiти. Активнiсть i популярнiсть сiльського вчителя незабаром привернули увагу агентiв ГПУ. 31 жовтня 1929 р. його заарештували.

Покарання вiн вiдбував у Соловецьких таборах, на будiвництвi залiзницi Котлас – Усть-Сисольськ. 28 червня 1930 р. Юрiй утiк, подолав понад 5 тис. км, перетнув кордон iз Польщею та оселився у Львовi. У 1931–32 рр. видав спогади «Із записок засланця» у 3 частинах – «Шляхами на Соловки», «Пекло на землi», «В Усевлонi ОГПУ та втеча звiдтiль».

Юрченко першим у свiтi описав беззатратну технологiю знищення тоталiтарним режимом людей у концтаборах.

Життя письменника скiнчилося трагiчно. Пiд час вiйни вiн мав зв’язки з мiсцевою нiмецькою комендатурою i помагав украiнським похiдним групам, добуваючи потрiбнi документи. Існуе версiя, що восени 1942 року його застрелили якiсь озброенi люди. До сьогоднi достеменно не вiдомо, хто це був: украiнська боiвка, яка вiрила, що Юрченко польський агент, польська боiвка, що мстилася за його зв’язки з нiмцями, чи большевицька. Найвiрогiднiше, вбито Юрченка було 12 або 13 лютого 1943 року советськими партизанами за звинуваченням у написаннi пасквiлiв на советську владу.





Вiталiй Юрченко

Пекло на землi





КНИЖКА ПЕРША

ШЛЯХАМИ НА СОЛОВКИ





І З ДНІВ РАДОЩІВ І СМУТКУ


Коли валився царський трон, а вслiд за ним трiщали кайдани московськоi «тюрми народiв», – я був спаничений селюх. Лiтом пас у селi худобу, а взимку «кував» наослiп голi доктрини бездушноi росiйськоi школи. Учився сам, та й iнших вчив, бо, змалечку зiставшись без батька й допомоги, утримувався з власних рук.