Читати онлайн «Пармський монастир» Стендаль (Марі-Анрі Бейль)

Пармський монастир
Стендаль (Мари-Анри Бейль)


Стендаль (справжне iм'я Анрi Бейль, 1783–1842) – видатний французький письменник, людина, яка була не тiльки свiдком перемог та поразок Наполеона, але й безпосереднiм учасником наполеонiвських вiйн, у тому числi в Італii, перебування в якiй залишило глибокий слiд у його творчостi. Італiя дала Стендалю сюжет одного з його шедеврiв – роману «Пармський монастир», де органiчно поедналися романтизм i реалiзм.

Автор реалiстично показуе, що в роздрiбненiй Італii І третини XIX столiття немае мiсця таким людям, як головний герой Фабрiцiо дель Донго, людям з вiльною душею i багатою уявою, з палкими почуттями i таким самим прагненням щастя. Витончене зображення Стендалем героiв книги дае змогу назвати «Пармський монастир» найпоетичнiшим романом письменника. Водночас автор створив чудовий образ Італii, в якому реалiстичний малюнок зливаеться з романтичним мiфом.





Стендаль

Пармський монастир





Передмова

Наипоетичнiшии роман Стендаля


Така репутацiя роману «Пармський монастир» давно встановилась на батькiвщинi письменника i була стверджена французьким лiтературознавством XX столiття. Чи не найвiдомiший вчений-стендалезнавець А. Мартiно в 1956 роцi опублiкував статтю «Поезiя Стендаля», в якiй показав, що поезiя проймае всю художню творчiсть письменника i найяскравiше втiлення знаходить у романi «Пармський монастир». Інший вiдомий лiтературознавець М. Бардеш твердить у книзi «Стендаль-романiст», що в цьому романi «поезiя всюди» i називае його автора «одним iз найсправжнiших (plus vеritables) поетiв XIX столiття». Названi та iншi дослiдники констатують, що роман мае два основнi аспекти – поетичний i полiтично-побутовий, але домiнуючим, визначальним вони вважають перший iз них. До цього слiд додати, що художня стратегiя твору полягае у зниженнi другого, полiтично-побутового аспекту i пiднесеннi, своерiднiй апологii аспекту поетичного.

Тут доцiльно надати слово авторовi. Пiдходячи до фiнальноi частини «Пармського монастиря», Стендаль вибачаеться перед читачами за те, що змушений залишити на певний час перший його аспект i зануритися «в полiтику». «Полiтика в лiтературному творi, – пише вiн, – це пострiл з пiстолета серед концерту, рiч груба, але така, що ii неможливо обiйти увагою.