Читати онлайн «Палійка» Панас Мирний

Палiйка
Панас Мирний


ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1
«Палiйка» Панаса Мирного – психологiчне оповiдання про тяжку долю скалiченоi дитини, ii хворобливе дорослiшання i спроби помститися за знущання над нею***. Перу автора належать й iншi твори, написанi у жанрi малоi прози, зокрема, «Як ведеться, так i живеться, «Серед степiв» та iн.





Панас Мирний

ПАЛІЙКА




З бувальщини

В один з тих хороших весняних ранкiв Украiни, коли лiси, як зачарованi кучерявi велетнi, задирають своi гiлки i дивляться у сине небо, зелена трава, як килим, укрие чорну землю, i ясне сонечко, усмiхаючись, випливе з-за гори, приязно свiтить i грае своiм золотим промiнням на дрiбних краплях роси, видаючи iх то за дорогий кришталь, то за самоцвiтний камiнь, то невеличку iскорку вогняну, то за ясну й прозору зiрочку, – коли кожна пташка, освiжена ранковою прохолодою, заливаеться, розлягаючись на всякi голоси, кожна комашина свiрчить, деренчить, куе, в один з таких днiв 185… року мiсто К. в гармонii сього свiтового концерту почуло нерiднi й сумнi звуки, котрi, як горох, перекочувались од хати до хати, з улицi в улицю, лились, лились, займаючи все бiльше мiсто, а занявши, мов застигли так у повiтрi, стояли й дрижали, дрижали, будячи якусь сумну думку в головi, якесь важке почуття у серцi смиренних жителiв мiста, котрi з кошиками, саками, корзинами i всякою всячиною тяглися вулицею на базар, де вже стояли декiлька возiв з зерном, з сiллю, рибою, декiлька стiльцiв перекупок, крамарок, котрi кожному прохожому кричали одна перед другою: сюди – сюди, пане, панi, паняночко, чоловiче, молодице, дiвко, сюди до мене, м'яких, гарячих буханцiв, бубликiв, свiжих огiрочкiв, шпильок, голок i т. др.

– Що це за причта? Що за сумний болiзний голос? – озираючись на всi боки, боязко питали вони один одного.

То туркотiв барабан. Спершу гвалт його почувся з тюрми, що стояла загоди од мiста на вигонi i сумно дивилася своiми мурами на широку, криту глибоко сiрим пилом дорогу. Розчинилася давно, давно вже закрита брама тюрми i показала свiтовi свiй чорний нечистий двiр, далi заблищали проти сонця штики та рушницi часових, барабан барабанщика, за ними пара гнiдих коненят везли чорний вiз, на яких завжди возять рiшених рештантiв.