Читати онлайн «P.S. Я навчу тебе знову…» Ксана Рейлі

P.S. Я навчу тебе знову…
Ксана Рейлi


Я була щасливою, поки доля не втрутилась у мое життя. Одного жахливого дня вона забрала всiх, кого я найбiльше любила. Разом з ними я втратила i сенс свого iснування. Розбита, зневiрена, самотня, я не розрiзняла днi, тижнi та мiсяцi. Тiеi митi, коли я майже розучилася чекати на щось хороше, з’явився вiн. Той, хто простягнув менi записку з такими простими, але потрiбними словами. Кажуть, випадковi зустрiчi ламають долi. Та iнодi випадковостi стають нашою долею. Ким вiн стане для мене?..





Ксана Рейлi

P. S. Я навчу тебе знову



© Сидорак О. Я., 2021

© DepositPhotos.com / Wave-breakmedia, обкладинка, 2021

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», видання украiнською мовою i художне оформлення, 2021


* * *




Пролог


Час не лiкуе, не дае забути Все те, що бiльш не повернеться. Цi спогади вбивають та ламають люто, Коли ж та доля менi усмiхнеться? Я пам’ятаю кожну ту розмову, Та як тепер без тебе важко жити, Але я вiрю, що навчить мене хтось знову Сподiватись, вiрити, любити…

Чи бували у вас такi миттевостi, коли здавалося, що саме зараз ви найщасливiша людина на всiй планетi? Я завжди жила в любовi своiх батькiв. Єдина донька, яка нiколи не сперечалася й завжди прислухалася. У мене настiльки близькi взаемини з матiр’ю, що тепер вона – моя найлiпша подруга, i едина теж. Так, я дуже прив’язана до своiх батькiв i навiть не уявляла свого майбутнього за межами нашоi квартири, доки не з’явився вiн…

Я познайомилася з Олегом на першому курсi унiверситету. Це було кохання з першого погляду, вiд якого я втратила голову. Мене не хвилювали навчання й думка батькiв, едине, що мало значення, – вiн. Дивно, але коли я вперше його побачила, то щось невiдоме наче вдарило мене в самiсiньке серце. Олег для мене став усiм, тому вже за рiк ми вирiшили жити разом.

Залишати батькiв було дуже важко, але менi, тодi ще дев’ятнадцятирiчнiй дiвчинi, хотiлося самостiйного життя без iхньоi опiки. Спочатку було складно через мою велику прив’язанiсть, але Олег якимось чином став для мене найважливiшою людиною.

Учора я нарештi склала свiй останнiй екзамен iз цiеi сесii, а хлопець чомусь вирiшив, що це варто вiдсвяткувати.