Сторінка 1

Отже, це злива
Оксана Стефанiвна Забужко


Тут могла б бути ваша реклама
«Увiмкнуто музичного автомата, й кав’ярню заповнив надсадний голос Далiди, що сповiщала цiлому свiтовi про свое нещасливе кохання. Забудь, думала дiвчина, втупившися чоловiковi у вилогу пiджака. Забудь мiй номер телефону, мiй смiх, голос, i запах, i слова, що я тобi говорила, забудь вулицi й сквери, де ми ходили удвох, кав’ярнi, де просиджували вечорами, i, о Господи, якщо Ти е, – поможи йому забути…»





Оксана Забужко

Отже, це злива



– Що? – перепитала дiвчина, неуважно стежачи за скляними двостулковими дверима кав’ярнi, котрi раз у раз вiдхилялися, пропускаючи чергового вiдвiдувача, i в промiжках цiлий час розгойдувалися, не в змозi спинитись. Люди, якi заходили, рятуючись од дощу, що насувався, були пригаслi, сторожкi i якiсь наiженi – немов горобцi перед грозою, подумала дiвчина й осмiхнулася. Їi супутник перечекав хвильку, щоб привернути ii увагу своею ображеною мовчанкою, й коли дiвчина насилу одвела очi вiд входу й перехопила його погляд (очi в неi були вогкi й темнi i в чорних косметичних обводах вiй здавалися по-дитячому круглими), махнув рукою:

– Ти ж однаково не слухаеш.

– Слухаю, – сказала дiвчина й заходилася м’яти краечок серветки. – Слухаю, просто все це я вже знаю й навряд чи почую щось нового.

– В такому разi менi не варт даремно говорити?

– Я теж так гадаю, – сказала дiвчина й знов усмiхнулася – цим разом трошки жалiбно.

Вони помовчали.

– Так, – сказав чоловiк i вийняв iз кишенi цигарки. – Куритимеш?

Дiвчина взяла цигарку i, поки вiн запалював сiрника, дивилася на його руки. Руки вiн мав негарнi – едине, що вiн мав негарного, були руки: вузлуватi, оцупкуватi, потемнiлi, мов горiховим соком роз’iденi, вони нагадували iй нароснi на стовбурi старого дерева. Аж дивно, що цi руки вмiли бути такими обережними й нiжними, як бували. І на правiй блiдий шрам од опiку на зап’ястi.

– А я все думав, – мовив чоловiк пiсля глибокоi затяжки, – я все сподiвався, що ти зрозумiеш. Що ж…




Конец ознакомительного фрагмента.


Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (http://www.litres.ru/oksana-zabuzhko/otzhe-ce-zliva/?lfrom=362673005) на ЛитРес.


Читати онлайн книгу українською мовою «Отже, це злива» Оксана Забужко безкоштовно без реєстрації

Читати онлайн книгу без реєстрації і смс - це не просто зручна функція, але й корисна. Адже ви зможете будь-яку вільну хвилину проводити з користю для себе. По дорозі на роботу або в довгій подорожі завжди можна відкрити улюблену книгу - час пролетить швидше.

Читати онлайн книгу українською мовою «Отже, це злива» Оксани Забужко дуже зручно ще й тому, що вам не потрібно мати вільне місце на смартфоні або планшеті. Це оцінять ті, хто звик використовувати кожну вільну хвилинку з користю.

У нашій електронній книжковій бібліотеці ви можете безкоштовно читати онлайн книгу «Отже, це злива» Оксани Забужко безкоштовно без реєстрації. Для цього всього лише потрібно вибрати відповідний шрифт і відшукати сторінку, на якій ви зупинилися. Тепер насолоджуватися читанням можна завжди і скрізь!

Читати онлайн книгу «Отже, це злива» Оксани Забужко зручно та просто в онлайн бібліотеці "Knigogo"!