Читати онлайн «Остання справа полковника Принципа» Сергій Постоловський

Остання справа полковника Принципа
Сергiй Русланович Постоловський


Украiна. 2040 рiк. Зникнення резидента американськоi розвiдки обiцяе обернутися гучним та масштабним скандалом. Мiжнародна спiльнота заявляе про свое незадоволення. Украiнськi спецслужби намагаються знайти вихiд з ситуацii. Пошуки агента США доручають полковнику Принципу. І чим далi вiн занурюеться у вирiй подiй, тим глибше усвiдомлюе, що навiть у 2040 роцi Украiна залишаеться ласим шматком, котрий не дае спокою сильним свiту цього, а приходить у снах та хтивих розрахунках, аби гра в геополiтику гралася й надалi.





ОСТАННЯ СПРАВА ПОЛКОВНИКА ПРИНЦИПА




Сергiй Постоловський








Полiтично-шпигунський роман з елементами футуризму



Украiна. 2040 рiк. Зникнення резидента американськоi розвiдки обiцяе обернутися гучним та масштабним скандалом. Мiжнародна спiльнота заявляе про свое незадоволення. Украiнськi спецслужби намагаються знайти вихiд з ситуацii. Пошуки агента США доручають полковнику Принципу. І чим далi вiн занурюеться у вирiй подiй, тим глибше усвiдомлюе, що навiть у 2040 роцi Украiна залишаеться ласим шматком, котрий не дае спокою сильним свiту цього, а приходить у снах та хтивих розрахунках, аби гра в геополiтику гралася й надалi.


Моему синовi з одним лише сподiванням– що його поколiння стане значно смiливiшим та людянiшим, нiж усi попереднi












Роздiл 1. СЕМЮЕЛЬ РИМАХ

Привокзальна площа шумiла людськими голосами, що переливалися з гучними клаксонами автомобiлiв. Сонце палило з чистого синього неба нескiнченним вогняним потоком, обiцяючи мiсту ще один божевiльно спекотний день. Метеослужби боялися робити будь-якi прогнози – природа поводилась абсолютно зухвало. Вона плювала на науку та смiялася над живими iстотами, знущаючись з людей, тварин та комах. Природа того дня вперто i вже вкотре доводила просту iстину своеi переваги над людиною. Природа не могла пробачити те, що з нею зробила та сама людина.

Семюель Римах тримав стару та потерту валiзу у правiй руцi. Лiвою вiн чухав потилицю та щурився на сонце. До прибуття потягу ще залишався час. Вiн вирiшив прогулятися, аби не привертати до себе зайвоi уваги.

Вiдчуття безпеки було його iлюзiею, яка так i не стала для нього реальнiстю.