Читати онлайн «Оріон Золотий. Театр (збірник)» Іван Драч

Орiон Золотий. Театр (збiрник)
Іван Федорович Драч


Іван Драч (нар. 1936 р.) – вiдомий украiнський поет-шiстдесятник, громадсько-полiтичний дiяч, лауреат Нацiональноi премii Украiни iм. Т. Г. Шевченка, Герой Украiни. Вiн автор багатьох збiрок поезiй, перекладiв, кiноповiстей, а також драматичних творiв. У своiх п’есах, присвячених видатним людям Украiни та свiту, а саме: Тарасовi Шевченку («Гора»), Пабло Нерудi («Зоря i смерть Пабло Неруди»), В. Сухомлинському («Дума про Вчителя»), В. Сосюрi («Орiон Золотий»), – Іван Драч прагне якомога яснiше висвiтлити драматизм цих творцiв, вiднайти гармонiю в круговертi страждань i перемог, переслiдувань i визнань, злочинiв i надiй, любовi й ненавистi, добра i зла. Драматична поема «Соловейко-Сольвейг» порушуе питання матерiального й духовного, розумового i чуттевого в життi та творчостi.





Іван Федорович Драч

Орiон Золотий

Театр



© І. Ф. Драч, 2016

© І. С. Рябчий, упорядкування, 2016

© П. М. Перебiйнiс, передмова, 2016

© О. А. Гугалова, художне оформлення, 2016




Дорости до Драча


Поет народжуеться в небi, а спiвае на землi. Душа поезii – метафора. Душа поета Івана Драча – мегаметафора.

Цитувати Драча неможливо. Кожен рядок його таiть затамовану вибухову силу. Що вибирати? Ось непомiчений професiйною критикою давнiй вiрш «Десь на днi моiх ночей». На тому днi «Горить свiчка бiла». Горить – не згасае. «Йшов вечiр не погасив… / Йшов танк навшпиньках / Йшов лiтак з парасолькою неба / Не погасили не погасили». Може, хтось би на цьому й зупинився. Але тiльки не Драч. І вже метафора нестримно, динамiчно переростае у мегаметафору: «Кожен свою засвiтив / Йшов вiтер свiчку нiс… / Йшли вiл танк лiтак з свiчкою з свiчкою/ Йшов величезний скляний палац / З маленькою свiчкою / І маленький сивий комарик з великою свiчкою…»

Що тут можна додати? Все сказано. Все просте i складне, як сама природа. Бо це – Мегаметафора. Бо це – Драч!

Немае потреби перелiчувати всi творчi iпостасi небосяжного Івана Драча. Вiн – Поет. Поет у всьому. Його поезiя – драматична. Його драматургiя – поетична. Його «Нiж у Сонцi» пiвжиття стримить у моему серцi. Бо це не просто бунтiвна феерiя. Це планетарна драма людовбивчоi епохи. Тiльки Драч вiдчув ii агонiю.