Читати онлайн «Оргія» Леся Українка

Оргiя
Леся Украiнка




Леся Украiнка

Оргiя





Дiячi


А н т е й – спiвець.

Г е р м i о н а – мати його.

Е в ф р о з i н а – сестра його.

Н е р i с а – жiнка його.

Х i л о н – ученик його.

Ф е д о н – скульптор.

Меценат – багатий, значний римлянин, нащадок вiдомого Мецената.

П р е ф е к т.

П р о к у р а т о р.

Г о с т i на оргii, раби, рабинi, танцiвницi, мiми, хор панегiристiв.

Дiеться в Коринфi пiд римським пануванням.




I


Садок в оселi спiвця-поета Антея, невеличкий, оточений глухими мурами, з хвiрткою в однiй стiнi; в глибинi садка домок з повiткою на чотирьох стовпах i з двома дверима – однi в андронiт, другi – в гiнекей.

Гермiона, стара мати Антеева, сидить на порозi гiнекея i пряде вовну. Чутно стук у хвiртку.

Г е р м i о н а (не встаючи).

Хто там?

Г о л о с (за хвiрткою). Се я, Хiлон Алкмеонiд.

Г е р м i о н а (гукае в напрямi других дверей).

Антею, вийди! ученик до тебе!

(Сама лишаеться сидiти, лише нижче спускае покривало).

А н т е й (молодий, але мужнього вигляду, виходить з дверей i вiдчиняе Хiлоновi хвiртку).

Сьогоднi ти, Хiлоне, запiзнився.

Всi учнi розiйшлися.

Х i л о н (дуже молодий хлопець, говорить запинаючись, з видимою нiяковiстю).

Вибачай… але… я, власне, не прийшов учитись…

А н т е й (привiтно).

Будь гостем.

(Сiдае на ослонi пiд деревом i показуе Хiлоновi мiсце коло себе, але той лишаеться стояти).

Чом не сядеш?

Х i л о н.

Маю справу…

А н т е й.

Аж сiсти нiколи, таку нагальну?

Х i л о н.

Воно-то нi… але… пробач… я мушу подякувать сьогоднi за науку… Я бiльше не прийду.

А н т е й.

Чому?

Хiлон мовчить.

Та правда, менi про се питать не випадае.

Я, очевидячки, не догодив тобi наукою. Що ж, не соромся, – соромитись приходиться менi.

Х i л о н (щиро).

Нi, нi, учителю! Того не думай!

От свiдок Аполлон, що я шаную науку ту, мов святощi мiстерiй!

А н т е й.

Тодi не розумiю…

(Перебивае сам себе, вдарившись долонею по чолi).

Догадався!

(Видно, що й йому трохи нiяково).

Хiлоне, слухай… Я пождати можу, поки скiнчиш усю мою науку… Та я волiв би i зовсiм не брати вiд тебе грошей, як тобi то трудно…

Х i л о н.

Учителю, та ти ж не багатир.

А н т е й.