Читати онлайн «Око тигра. У пошуках скарбів» Уілбур Сміт

Око тигра. У пошуках скарбiв
Уилбур Смит


Гаррi Флетчер, власник невеликого туристичного судна, що ходить уздовж берегiв Африки, випадково дiзнаеться одну таемницю… Виявляеться, у водах Мозамбiку затонув фрегат зi скарбами. Серед них – трон iндiйських царiв, прикрашений самоцвiтами й дiамантом! Мимоволi Гаррi приеднуеться до пошукiв i переходить дорогу лондонському бандитовi Меннi Резнiку i його ватазi головорiзiв. Гаррi усвiдомлюе: щойно дорогоцiнний вантаж опиниться на поверхнi – добра не жди! Часу на роздуми майже не лишилося. Вiн повинен випередити Резнiка…





Вiлбур Смiт

Око тигра

У пошуках скарбiв



Цю книжку я присвячую своiй дружинi МОГІНІЗО —

найкращому створiнню з усiх, що колись зустрiчав


ТИГРЕ! ТИГРЕ! Твоi очi

Сяють у безоднях ночi…

Досi в небесах не зник

Твiй страшний i грiзний лик.

    Вiльям Блейк



Це був один з тих сезонiв, коли риба з’явилася пiзно. Мiй човен i його команда тяжко трудилися, щодня вирушаючи далеко на пiвнiч i повертаючись до Великоi гаванi аж темноi ночi, та тiльки шостого листопада нам трапилася перша велика рибина, яка ковзала на пурпурових брижах Мозамбiцькоi течii.

На той час я вже втратив надiю напасти на рибу. Мого човна заорендував рекламний бос iз Нью-Йорка на iм’я Чак Мак-Джордж – один з моiх регулярних клiентiв, який щороку пускався в мандри до острова Сент-Мерi, долаючи шiсть тисяч миль, щоб зловити великого марлiна. Це був низенький жилавий чоловiчок, лисий, як страусове яйце, iз сивими скронями i зморшкуватим обличчям брунатноi мавпи, але з дебелими, мiцними ногами, такими незамiнними пiд час риболовлi.

Отож, коли ми, нарештi, побачили рибину, вона пливла поверх води, виграючи своiм плавцем, що був довший за людську руку й мав вигин у формi ятагана. Саме цей вигин вiдрiзняе марлiна вiд акули або дельфiна. Анджело примiтив марлiна тiеi самоi митi, що i я, проте й далi стояв на переднiй палубi, збуджено волаючи звiдти; його чорнi циганськi кучерi звисали на темнi щоки, а зуби виблискували проти яскравого тропiчного сонця.

Рибина то вихоплювалася з води, то гойдалася на хвилях, неначе величезна колода, чорна, важка й масивна; ii хвостовий плавець грацiйно повторював усi рухи спинного, аж поки вона пiрнула i вода зiмкнулася над ii широкою iскристою спиною.

Я повернувся й глянув на нижню палубу.