Читати онлайн «Обітниця» Володимир Савович Лис

Обiтниця
Володимир Савович Лис


Хтось дiзнався про давнiй грiх старого Антона Личака, надiслав листа з единим реченням: «Час повертати борг» – i збурив його спокiй. А в сусiдки Ольги своя драма: ii син закохуеться в дочку бiзнесмена Єгора, i та вiдповiдае взаемнiстю, – але юна пара не знае, що насправдi вони брат i сестра. Повертаеться з колонii Богдан, засуджений за вбивство, якого не чинив. Його дружина обрала щастя з iншим, а донька й не пiдозрюе, що в неi е тато…

Долi мешканцiв вулички з символiчною назвою Обiтниця переплiтаються в тугий вузол, де своi драми i щемливi стосунки, давнi й теперiшнi почуття. Кожен з них давав свою обiтницю. Та чи кожен дотримався ii крiзь час?




Обережно! Ненормативна лексика!

Коли Вiн заспокоiть,

То хто винуватити буде?

    Йов, 34—29

Обiтниця – чого варта вона тепер?

    Тар’ей Весос

Що, коли я доживу!

Що, коли знову повернутися

Менi судилося пiд кiнець!

    Дзюнтоку-iн






Частина перша

Час повертати борги





1


Богдан тодi повертався додому i при пiдходi до свого будинку побачив бiля ворiт жiночу фiгурку. Його явно чекали. Та ще й хто… сусiдка Алевтина! Це його здивувало, бо жiнка з крайнього на iхнiй вулицi будинку вела замкнуте життя i взагалi мала репутацiю самiтницi й дивачки. Вона едина з жiнок на iхнiй вуличцi, та що там вуличцi, едина в Старому мiстi, а може, й у всьому Лучеську не носила нiякоi зачiски, а ходила завжди з геть виголеною (саме виголеною, а не постриженою налисо) головою, нiколи нi з ким не спiлкувалася, а при зустрiчi могла хiба щось погордливо буркнути на знак вiтання. Цього ж разу Богдан уперше побачив ii усмiшку – привiтну й мовби до чогось заохочувальну.

– Доброго вечора, – сказала Алевтина. – А я вас чекаю. Можна б, звiсно, й зайти, але я не звикла нi до кого заходити без запрошення.

– Треба було зайти, – сказав Богдан. – Моя Марiчка вже повинна бути вдома.

Алевтина знову всмiхнулася. Їi виголена голова блищала, мовби даруючи цим поблиском першим сутiнкам ще один промiнчик, i Богдан подумав, що ця голова схожа на лiхтар i Алевтинi можна при цьому живому лiхтарi не боятися, коли ще дужче стемнiе. Як би ця дивна жiнка повелася, коли б вiн сказав, на що схожа ii голова? Обурилася б, сприйняла за безтактнiсть? Напевне.