Читати онлайн «Німа смерть» Фолькер Кучер

Нiма смерть
Volker Kutscher


Бест
«Нiма смерть» – другий детектив блискавичного циклу про комiсара Рата, який було розпочато романом «Мокра риба». Вiн продовжуе серiю кримiнальних романiв Фолькера Кучера, чудово екранiзованих пiд назвою «Вавилон – Берлiн». І знов Берлiн. Весна 1930 року. Європейське мiсто, слiпучi вогнi реклами, трiумфальна поява звукового кiно. Його вже називають новим мистецтвом. Але е й тi, для кого звуковi фiльми тiльки дешеве потурання невибагливим смакам глядачiв. Конкуренцiя мiж звуковим i нiмим кiно стае все жорстокiшою. І ось з’являеться вiн – той, хто в iм’я «великого нiмого» здатен пiти будь на що. Чи вiн просто прикриваеться цим? Гереон Рат намагаеться розплутати одночасно кiлька загадок. І, звiсно, знов ризикуе i своiм життям, i своiм добрим iм’ям, i своею кар’ерою. Ще крок – i вiдкриеться правда… Чи то буде тiльки новий поворот драми?..





Фолькер Кучер

Нiма смерть



© Volker Kutscher, 2008

© Видавництво Ферлаг Кiпенхаймер унд Вiтч ГмбХ та Ко. КГ, Кельн / Нiмеччина, 2007, 2008, 2018

© В. Б. Чайковський, переклад украiнською, 2020

© М. С. Мендор, художне оформлення, 2020

© Видавництво «Фолiо», марка серii, 2019




П’ятниця. 28 лютого 1930 року





1


Промiнь свiтла танцюе в темрявi ще неспокiйнiше, нiж зазвичай – так йому здаеться. Аж ось мерехтiння вщухае й виникае образ.

Свiтло окреслюе на бiлому полотнi тендiтнi обриси обличчя.

Їi обличчя.

Їi очi розплющуються.

І дивляться на нього.

Навiчно вирiзьблена зi свiтла, на всi часи збережена вiд забуття. Будь-якоi митi i так часто, як забажае, вiн може спроектувати ii в цю темну кiмнату, у це темне життя.

У свое життя, у жалюгiднiй темрявi якого е тiльки один промiнчик свiтла: неспокiйний потiк вiд кiнопроектора на полотнi екрану.

Вiн бачить, як вона широко розплющуе очi. Вiн бачить, i вiн знае. Вiн точно знае, що вона вiдчувае. Щось таке iй чуже i таке йому знайоме. Вiн почуваеться надзвичайно близьким до неi. Майже як в ту мить, яка увiчнилась на целулоiднiй плiвцi.

Вона дивиться на нього i розумiе, чи вважае, що зрозумiла.

Вона хапаеться руками за горло, наче боячись захлинутися.

Вона не вiдчувае сильного болю, просто помiчае, що щось не так.

Їй чогось бракуе.

Голосу.

Зараз вона збагне, що його бiльше немае.