Читати онлайн «Нічний молочник» Андрій Курков

Нiчний молочник
Андрей Юрьевич Курков


Зiбрання творiв Андрiя Куркова
…Вiд чого залежить майбутне краiни? Ви, напевно, думаете, що вiд

валютно-золотих резервiв? Може, й так. Але у автора «Нiчного молочника»

А. Куркова е й iнша версiя. Одна з героiнь його роману щоранку iздить

з передмiстя до Киева, щоб за грошi здати грудне молоко. Один аптекар за

своi фармацевтичнi експерименти розплачуеться життям. Один полiтик

будуе у себе на дачi церкву, щоб усамiтнюватися в нiй з Богом i з пляшкою

«Хеннессi». І вiд усiх трьох залежить майбутне Украiни. Тiльки от невiдомо:

чи всiм сподобаеться таке майбутне?





Андрiй Курков

Нiчний молочник





1

Киiвська область

Макарiвський район. Село Липiвка


На зимовому небi нудьгував обдiлений людською увагою Чумацький Шлях. Нiч була навдивовижу тихою, жодний собака не гавкнув, так наче усiх заколисало низьке зоряне небо. Лише Ірина цiлу нiч не спала, наслухала своi груди, що болiли ще вiд учора. Лежала тихенько й слухала свiй бiль, але турбувати нiкого не хотiла, вирiшила не вставати з лiжка, щоб рипiнням не розбудити Ясю. І пiднялась, як зазвичай, о п’ятiй ранку. Закип’ятила воду в чайнику. Розмiшала у лiтровiй банцi молочну сумiш «Малюк» i поставила ii на гарячу накривку старенького котла, що гудiв стиха в маленькiй бойлернiй кiмнатцi, а згори, зi стелi, ширився солодкавий запах уже висохлих дитячих одяганок i марлечок, якi вона порозвiшувала там сушитися ввечерi.

Перш нiж вийти з дому, Іра поцiлувала свою тримiсячну донечку, що спала солодко в кутку iхньоi затишноi спаленьки, просто пiд образком Миколая Чудотворця. Потiм зайшла до матерi, прошепотiла iй: «То я вже пiду», на що мати кивнула i простягнула руку до тумбочки, на якiй стояла настiльна лампа.

Вийшовши з подвiр’я, Ірина озирнулася на свiй рiдний дiм – чепурний, цегляний, одноповерховий, збудований руками батька, що помер недавно через хворобу печiнки. В одному з чотирьох фасадних вiконець зайнялося тьмяне свiтло. Іринина матiр, покректуючи та буркочучи собi щось пiд нiс, зазирала пiд залiзне лiжко у пошуках своiх розтоптаних капцiв. Панцирна сiтка потрiскувала, але всього цього Ірина вже не бачила й не чула.

Спершу вони опалювали дiм дровами, i iй, маленькiй, подобалося спостерiгати за сивим димком, що вився у вечорове небо.