Читати онлайн «Незвичайні пригоди горобчика Чиріка» Володимир Кривенко

Незвичайнi пригоди горобчика Чирiка
Володимир Кривенко


Незвичайнi захоплюючi пригоди маленького горобчика Чирiка та його друзiв не залишать байдужими як маленьких читачiв, так i iх батькiв.





Володимир Кривенко

Незвичайнi пригоди горобчика Чирiка





Частина перша





Народження


Якось навеснi, в одному густому-прегустому лiсi в теплому-претеплому гнiздечку народився малесенький горобчик. Вiн вилiз з тiсноi шкаралупи, подивився широко розплющеними очима на навколишнiй свiт, на тата з мамою i дзвiнко сказав:

– Чирiк!

– Ой! Це вiн привiтався з нами, зрадiла мама-горобчиха Чирка.

– Яке чемне гороб'ятко! Погодився тато-горобець Чир. А давай так i назвемо його, як вiн сам сказав – Чирiк. Але ж, ти подивись, яке чудо! У всiх горобцiв дiточки на свiт з'являються з заплющеними очима i пищать, а не чирiкають! А цей, ще в шкаралупi обiгнав своiх ровесникiв в розвитку! Що ж воно далi буде?

– Подивимось, – сказала мама Чирка. – Головне, хай росте здоровим i розумним!




Дядько Михайло


Так i став молоденький горобчик Чирiком, Тато з мамою дуже пiклувались за синочка. Дiдусь, старий мудрий Чик з бабусею Чикинею теж, раз у раз, приносили онучку щось смачненьке i Чирiк швидко змiцнiв i навчивсь лiтати. Тепер Чирiк вiльно пурхав по лiсу, а оскiльки вiн був чемним i допитливим горобчиком, у нього з'явились першi друзi. А найпершим став, як не дивно, ведмiдь дядько Михайло, барлiг якого знаходився пiд корiннями вивороченоi буревiем сосни, якраз пiд гнiздечком Чирiка. А сталось це так: бавився якось Чирiк з друзями-однолiтками в заростях дикоi малини, коли почув сопiння, бурмотiння i голоснi зойки.

– Що сталося, хто там так стогне? Не бiйся, засмiялись друзi-горобчики, це твiй сусiд Михайло. Вiн ласував малиною i наколовся на голки акацii. От i стогне. Летiмо, посмiемось з нього! Горобцi полетiли до дядька Михайла, розсiлись на гiлках акацii i стали насмiхатись з ведмедя.

– Такий великий i такий дурний! Ми, от, сидимо в гiлках i не наколюемося, на голки, бо ми розумнi, а ти дядько Михайле, дурний, дурний, дурний!!!

– Як вам не соромно, – розгнiвався Чирiк, – йому ж боляче, а ви смiетесь!

Пiдлетiв Чирiк ближче i побачив, що в спинi дядька Михайла стирчить здоровенна голка акацii, а дядько Михайло нiяк не може дiстати ii своiми лапами.