Читати онлайн «Назустріч долі» Ольга Кобилянська

Назустрiч долi
Ольга Кобилянська


ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1
«Назустрiч долi» Ольги Кобилянськоi – оповiдання, присвячене темi Першоi свiтовоi вiйни***. Найвiдомiшими творами авторки е «Земля», «Людина», «Через кладку», «Царiвна», «У недiлю рано зiлля копала», «Valse melancolique», «Некультурна», «Аристократка» та iн. Ольга Кобилянська – видатна украiнська письменниця, яка працювала у жанрi соцiально-фiлософськоi та психологiчноi прози.





Ольга Кобилянська

НАЗУСТРІЧ ДОЛІ



Мала Настка була вiрноi чутливоi вдачi. Так i любила вона, наприм[iр], свою з ганчiрок i вичесаного льону звиту ляльку, яку iй зробила ii мати, мужичка Марфа, одноi недiлi пополудню, з такою нiжнiстю, наче була б вона сама доросла i пригортала живу, улюблену дитину до своеi грудi.

– Ти потiхо – моя потiхо, – говорила вона звичайно, при тiм поважно, i схилялася з любов’ю до неi. – Ти, моя пташко, моя чiчко… Чи не можеш ти i хвилини посидiти без мене? Мама кличе мене, мама лае, а ти мене все задержуеш. Тепер ти з’iла, напилася… я покладу тебе пiд зелений корч, близько вiд високих соняшникiв, щоби тобi сонце не свiтило в очi, щоби тобi не обсмалило личка – i йду на часок з гусьми на пасовисько. Розумiеш? Вони мусять пасти траву… потiм, як будуть ситi,– гай у потiк, а звiдти, якби мене не було, потоком дальше й дальше до Прута. Так, моя люба Анiсю.

Так називала вона свою незграбну куклу-чудовище, зроблену з старих грубих ганчiрок i льону.

– До Прута. Тепер ти пiдеш спати, а я засплю тебе i заколишу. Ти знаеш, як молодий син панотця спiвае? Вiн спiвае за Прут[1 - «Над Прутом у лузi хатина стоiть» (Примiт. О. Кобилянськоi).], а я навчилася вiд нього. – Вона схиляеться над предметом своеi любовi, якого держала в руцi на колiнах, немов хотiла б заглянути йому в очi, чи вiн справдi замикае iх до сну, чи держить iх створеними. Потiм почала вона з замкненими устами бринiти знакому украiнську пiсню. Вона бринiла ii так тихо й перейнята нею, наче б ii голос не був людський, лиш окружав ii, як громада бринячих комах рiвномiрним ритмом, пiдiймаючись то вище, то нижче округ голови дитини.

Потiм вона перестала i здержала вiддих.