Читати онлайн «Навчитись жити» Ольга Сокол-Торська

Навчитись жити
Ольга Сокол-Торська


Перед нами завжди багато перешкод, ми падаемо, вдаряемось, але йдемо далi. Важливо лише зробити висновок, засвоiти урок. От так i героi книги «Навчитись жити» проходять свiй навчальний життевий курс, у кожного iндивiдуальний, аби, врештi-решт, навчитись жити по-новому.





Ольга Сокол-Торська

Навчитись жити





1. Вiд самотностi до щастя


Їй усе набридло, здавалось, життя не мае сенсу. І чому одвiчна ця рутина нiколи не вiдпускае, встала, одягнулась, почистила зуби, пiшла на роботу, прийшла, помила посуд, мертва пiшла спати. У суботу взагалi нiчого не хотiлось, а працювати треба було. Робота вiдповiдальна – порятунок тварин. Чому саме iх, чому не людей! Наталка боялась вiдповiдальностi, iй здавалось, що так простiше, так не надто великий ризик… Чому ще, у дитинствi батьки часто возили ii на село до дiдуся та бабусi, там природа, вода, сонце… а ще кролики, багато кроликiв, хаха… Вони такi пухнастi, такi милi, такi нiжнi, а ще мати iх агресивно налаштована проти всiх оточуючих, а ще потрiбно рано встати, всiх напоiти, дати сiна, буряка, овса… Цiлий ритуал, чотирьох-поверхова клiтка… Ну i як там без кота та пса… А ще кури, качки, колись були i гуси, iндики, коза, корова, свиня… І як тi дiдусь та бабуся дають раду з тим всiм, думала вона… А потiм вирвалась i з круговертi дитинства та поринула з головою у асфальт… У квартирi були лиш рибки i то не довго жили, а ще папугай, якого з’iв кiт, якого потiм «з’iли» Наталинi батьки… Рятував лише парк бiля будинку i все… До садочка вона не ходила, не хотiла i все, та й мати не змушувала, старалась, як могла, оточувала доньку турботою та любов’ю, та Наталцi завжди чогось бракувало, завжди була чимось невдоволена, шукала якiсь протирiччя та розбiжностi, осуджувала незнайомих людей, чуючи з розповiдей матерi, як вони чинять. Рочаровувалась до дна у всiх та кожному, забивала щiльнiше цвяхи у невидимий паркан довкола неi. Батьки вже було почали хвилюватися, з ровесниками спiльноi мови не мае, лише цiлими днями десь пропадае.