Читати онлайн «На віру» Михайло Коцюбинський

На вiру
Михайло Коцюбинський


ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ #1
«На вiру» Михайла Коцюбинського – соцiально-побутова повiсть, присвячена темi складних родинних стосункiв***. Найвiдомiшими творами автора е «Тiнi забутих предкiв», «Intermezzo», «Дорогою цiною», «Цвiт яблунi», «Ялинка», «Хо», В путах шайтана», «На каменi», «Пiд мiнаретами» тощо. Михайло Коцюбинський – украiнський письменник-iмпресiонiст, майстер психологiчноi прози.





Михайло Коцюбинський

НА ВІРУ





І


Гнат сидiв у корчмi за столом, пiдперши голову рукою. На столi перед ним стояла пляшка з двома-трьома чарками недопитоi мутноi сивухи. Невелика чарка з грубого зеленого скла лежала перекинута коло жидiвського калача. Гнат частував сусiда Івана; але Івана хтось покликав, i Гнат лишивсь один.

В корчмi було мирно, як щонедiлi. В дверях раз у раз з’являлись постатi чоловiкiв у довгих свитах та високих шапках, парубкiв в коротких чугаiнах, гарних поясах та брилях. Молодицi, одягненi в червонi та синi спiдницi гарячоi барви, в коротенькi байовi «гвавтики», маяли розкiшними кiнцями квiтчастих хусток та побрязкували разками коралiв. Йшли пити до корчми, йшли i по горiлку, ховаючи пляшки в рукав або за пазуху. Шинкар й не вилазив з свого загратованого дерев’яними гратками «ванькирчика». Вiн усе точив з барильця та подавав половинчики, кватирки, пiвока, ока. Пiт великими краплями котився на його рудi вуса, i вiн обтирав його рукавом сорочки, поглядаючи на гостей хитрими сiрими очима.

В корчмi було душно i висiла iмла. Попiд стiною, за столом, сидiло кiлька чоловiкiв та кругловида гладка жiнка. Чарка кружляла по черзi, бесiда переходила в крик, рухи ставали жвавiшими, обличчя горiли. Гладка молодиця обмахувала червоне лице червоною хусточкою i приязно осмiхалася на всi боки. Деякi чоловiки смоктали люльки, i дим здiймався догори синiми струмочками. Запах горiлки, змiшавшись з важким духом бакуну, наскрiзь прочадив чорнi стiни корчми. Несказанний гомiн широкими хвилями вилiтав з корчми крiзь вiдчиненi дверi та вибиту шибку в вiкнi. І чого не було в тому гомонi? І гучна людська гутiрка, i жалiбний голос пiснi, i плач п’яноi баби, i писк жидiвськоi дитини. Бадьористi згуки скрипки та цимбали долiтали до корчми з-за стiни, де хлопцi наймали му дiвчатам, i змiшувались з празниковим п’яним галасом.