Читати онлайн «На межі самотності» Бенедікт Вельс

На межi самотностi
Бенедикт Вельс


Пiсля страшного нещасного випадку Жуль, Мартi та Лiз втрачають батькiв. І, хоч вони й потрапляють в один iнтернат, кожен з них починае вести свое вiдокремлене життя. Із часом вони стають майже чужими. Жуль потроху занурюеться в уявний свiт. Його единий друг – таемнича Альва. Жуль довiряе iй, але йому знадобляться роки для того, щоб зрозумiти, що вона приховувала весь цей час… Минуле постiйно наздоганятиме iх…





Бенедикт Вельс

На межi самотностi



© Diogenes Verlag AG Zurich, 2016

© Shutterstock.com / Sergey Toronto, обкладинка, 2017

© Hemiro Ltd, видання украiнською мовою, 2017

© Книжковий Клуб «Клуб Сiмейного Дозвiлля», переклад та художне оформлення, 2017



European Union Prize for Literature 2016




На межi самотностi


Моiй сестрi


Пiдсунь стiлець

До краю прiрви

Тодi я розкажу тобi iсторiю.

    Ф. Скотт Фiцджеральд




Роздiл 1



Я давно вже знаю смерть, але тепер i вона мене знае.

Обережно розплющую очi, клiпаю кiлька разiв. Темрява поступово вiдступае. Голi стiни, пiдсвiченi то червоними, то зеленими спалахами компактних апаратiв i вузькою смужкою свiтла, що проникае сюди крiзь напiвпрочиненi дверi. Нiчна лiкарняна тиша.

Менi здаеться, нiби я прокинувся пiсля довгого-довгого сну. Тупий теплий бiль охопив праву ногу, живiт i груди. В головi гуде. Спочатку тихо, ледь помiтно, але з кожною хвилиною вiдчутнiше. Поступово до мене доходить, що трапилося.

Я вижив.

У пам’ятi спливають образи. Як я на мотоциклi виiжджаю з мiста, пришвидшуюсь, передi мною поворот. Колеса вiдриваються вiд грунтiвки, я бачу, що лечу прямо в дерево, марно намагаюся вивернути вбiк, заплющую очi…

Що мене врятувало?

Я скошую очi, намагаючись побачити, що там внизу. Шию знерухомлюе медичний комiр, права нога теж зафiксована, здаеться, в гiпс, на ключицi бандаж. Перед аварiею я був у гарнiй формi, у прекраснiй формi, якщо враховувати вiк. Можливо, це менi й допомогло.

Перед аварiею… Щось iще, дещо iнше було перед нею… Але згадувати про це не хочеться. Натомiсть я думаю про день, коли навчив дiтей кидати пласкi камiнцi по поверхнi води. Згадую, як рухаються руки брата, коли вiн сперечаеться зi мною.