Читати онлайн «Мишеня для Боса» Ірина Лісовська

  Розділ 1

  І все ж, корпоративи – зло. Я щойно знову відшила чергового потенційного залицяльника, який нахабно запрошував потанцювати. У мене що, на лобі написано: бажаю шаленого драйву? Ні! Гучна музика, море безкоштовного алкоголю і п'яні співробітники, які зовсім не контролюють себе, – це не моє.

  Взагалі, в чий запалений мозок могла прийти думка святкувати двадцятиріччя компанії у нічному клубі? У мене вже сніжило в очах від дратівливої ??світломузики, а з-за галасливих басів розколювалася голова.

  Я протислася крізь веселий натовп, промайнула у широкий туалет і опинилася в затишній, майже ідеальній тиші.

  - Йой! - Моїй радості не було межі.

  Уздовж далекої стіни розташовувалися вмивальники, до них і пішла, щоб хлюпнути в обличчя холодної води. Я помітила у відображенні чистого дзеркала, що в кімнаті три кабінки, всі вони були порожні. Наскільки встигла розглянути: вмивальники, кахельні стіни та підлога – ідеально чисті та блищать, хоч їж із них!

  Взагалі, я не фанат нічних клубів, але цей «Куб», за чутками, призначався для верхівки, і так просто до нього не потрапити. Так ось про що мовила моя начальниця, коли казала:

  – Раділа б, Власова, що нас усіх запросили. Це ж така подія!

  Я повелася на її умовляння прийти сьогодні лише тому, що сподівалася зміцнити своє становище у фірмі, познайомитися з колективом і, як сказала Валерія Миколаївна, завести корисні зв'язки. Які, я поки що не зрозуміла. Серед тих п'яних тіл, що тусилися у залі, досить складно було розібрати, хто є хто! Для мене вони всі… п'яне збіговисько. А завтра вже мило посміхатимуться в обличчя, ніби нічого такого не сталося.

  - Настав час тікати, поки ця комедія не переросла в трагедію, - промовила я, дивлячись на своє відображення в дзеркалі.

  Ще й, чорт забирай, причепурилася, нафарбувалася спеціально. Коротка, чорна сукня обліпила мене, відтіняючи бліду шкіру, а глибокий виріз і ліфчик пуш-ап демонстрували у вигідному світлі мій впевнений другий розмір грудей. У дзеркалі на мене дивилася інша дівчина, грайлива незнайомка, здатна причарувати будь-якого чоловіка одним поглядом. Невже це справді я? Усміхнулася собі і надіслала повітряний поцілунок відображенню. Давно ж мені не вдавалося вирватися з домашньої рутини і перетворитися з бридкого каченя на справжнього лебедя.