Читати онлайн «Мир хатам, війна палацам» Юрій Смолич

Мир хатам, вiйна палацам
Юрий Смолич


Історiя Украiни в романах
Змiнюються часи, змiнюються епохи, а з ними змiнюються нашi погляди на тi чи iншi iсторичнi подii. Але хто може сказати цiлком впевнено, як треба розставити всi крапки над «i», як все було насправдi i хто був правий чи винний? Особливо якщо це стосуеться таких складних та неоднозначних подiй, як, наприклад, подii в Украiнi мiж двома революцiями 1917 року – лютневою та жовтневою. Саме цi часи описанi в романi видатного украiнського письменника Юрiя Смолича «Мир хатам, вiйна палацам». Так, письменник писав цей роман у радянськi часи, так, нинi постатi Грушевського, Винниченка, Петлюри та iнших дiячiв сприймаються iнакше, нiж тодi. Але це не означае, що цей роман – така собi примiтивна агiтка, зовсiм нi. Це – епiчна картина, погляд людини, яка бачила тi подii своiми очима. І тому цей твiр, поза всякими сумнiвами, буде цiкавий сучасному читачевi, що не байдужий до iсторii рiдноi краiни.





Юрiй Смолiч

Мир хатам, вiйна палацам





Квiтень





Колотнеча за Собачою тропою





1


Розмова мiж двома поколiннями була серйозна. Вони стояли двое: Данило Бриль i Тося Колиберда – вiд сьогоднi вона прозиватиметься тiльки Бриль Тося, – стояли блiдi й перестрашенi, але рiшучi й майже зухвалi перед грiзним Іваном Антоновичем Брилем, батьком, та ще грiзнiшим Максимом Радивоновичем Колибердою, теж батьком. Меланя Бриль, мати, та Марта Колиберда, теж мати, тихо схлипували, журно похилившись одна однiй на плече, – три кроки вiддаля, за штахетиком палiсадника.

Прозорий весняний ранок бринiв у цю пору над печерськими ярами i Собачою тропою. Молодь з Рибальськоi вулицi ще ген коли подалася до Днiпра на гулянки. Старших сумирний благовiст з лаври настiйно скликав на «гробки»: зайшла поминальна недiля. Але в двох сусiднiх подвiр'ячках – Брилiв та Колибердiв, двадцять рокiв нерозливних у дружбi, – не було нi спокiйно, нi весело: гукалося мало не на гвалт, зразу в три i три голоси.

– Ну-у-у?! – перегукав-таки всiх старий Іван Бриль.

І потому нарештi запала титла, та така, неначе раптом впала бомба i зараз мае бути вибух, страшний своiми руйнуваннями.