Читати онлайн «Мийдодір» Корній Чуковський

Мийдодір
Корній Чуковський

Простирала
Повтікали,
Ковдра — з ними за поріг
І подушка,
Мов скакушка,
Мов та жаба-скрекотушка,
Пострибала, хоч без ніг.
Я за свічку —
Свічка в пічку!
Я за книжку —
Утекла
І під ліжко
Залягла!
Хочу я напитись чаю,
Але що це? Сам не знаю!
Самовар мій, повний вщерть,
Утікає шкереберть!

Що зробилось?
Що зробилось?
І від чого
Все кругом
Підхопилось
Завертілось,
Закрутилося млинком?
Утюги
За чобітками,
Чобітки
За пиріжками,
Пиріжки
За тарілками,
Кочерга
За пояском —
Все літає,
Утікає,
Що аж курява стовпом!
Тут із маминої спальні
Клишоногий і кривий,
Вибігає умивальник
І кричить мені, страшний:

— Ах негарне, нечупарне,
Неумите поросятко!
Чорне, ніби сажотрус,
Ти на себе подивись:
В тебе вакса за ушима,
В тебе клякса під очима,
В тебе руки — гидко взяти!
Тож від тебе й штаненята,
Сміх сказати, штаненята
Геть від тебе подались!
Рано-вранці на світанку
Умиваються качата,
Кошенята, й мишенята,
І жучки, і павучки.
Тільки ти не умивався,
Замазурою зостався,
І втекли від замазури
І штанці, і чобітки.
Я — Великий Умивальник,
Славнозвісний Мийдодір,
Умивальників Начальник
І мочалок Командир!
Тільки тупну я ногою,
Тільки крикну: "Воювать!" —
У кімнату цю юрбою
Умивальники влетять
І загавкають, завиють,
Заскрегочуть, завищать
І брудного замазуру
Всі ухоплять чимскоріш,
Просто в річку,
Просто в річку
З головою полетиш!
Стукнув він у мідний таз,
Закричав: — Кара-бараз!

І щітки попідбігали,
Задирчали, затріщали
І давай мене вмивать,
Ще й приказувать:
— Я бруднулю мию, мию,
Мию носа, мию шию,
Ти, бруднуле, не забудь, —
Чистим, чистим, чистим будь!

Тут і мило підлетіло,
З мила піна потекла,
І шуміла, і шипіла,
І жалила, як бджола!

Я від губки із кімнати
Прудко кинувся тікати,
А вона услід біжить,
Ще й гукає: — Гей, ловіть!

Враз до парку я прискочив,
Огорожу перескочив, —
Губка все за мною мчиться
І кусає, як вовчиця.

Аж дивлюсь:
мій друг хороший,
Крокодил старий іде.
Він Тотошу і Кокошу
На прогулянку веде.
Губку вмить він проковтнув,
Як цукерочку глитнув.

А тоді ногою — туп,
Ще й кричить,
Він двома ногами — гуп,
Ще й гарчить:
— Ти брудніший, ніж земля! —
Він сказав.
— Забирайся звідсіля! —
Загукав.
— А як ні, то дожену, —
Він сказав.
— Розтопчу і проковтну! —
Загукав.