Читати онлайн «Моя територія «А»» Артем Чех

Моя територiя «А»
Артем Чех


«В актовому залi Будинку вчителя пахло фанерою. Так пахнуть крiсла з пiдйомними сидушками. По краях сцени темно-бордовими ганчiрками звисали важкi запилюженi лаштунки, стеля та стiни були вкритi свiтло-сiрими панелями з гiпсу та ракушняку. З невеликих динамiкiв лунав гурт «Привокзальна площа», посеред сцени лежала чимала алюмiнiева стрем'янка. Злiва вiд сцени стояли дiвчата у кiлькостi чотирьох штук. Усi вони були якiсь однаковi. Типовi стрижки каре, товстезний шар маминоi пудри, дешевi лосини. Це був вiвторок. Навiть зараз добре пам'ятаю, що це був вiвторок…»





Артем Чех

Моя територiя «А»



В актовому залi Будинку вчителя пахло фанерою. Так пахнуть крiсла з пiдйомними сидушками. По краях сцени темно-бордовими ганчiрками звисали важкi запилюженi лаштунки, стеля та стiни були вкритi свiтло-сiрими панелями з гiпсу та ракушняку. З невеликих динамiкiв лунав гурт «Привокзальна площа», посеред сцени лежала чимала алюмiнiева стрем'янка. Злiва вiд сцени стояли дiвчата у кiлькостi чотирьох штук. Усi вони були якiсь однаковi. Типовi стрижки каре, товстезний шар маминоi пудри, дешевi лосини. Дiвчата перебирали листiвки та плакати з автографами, несмiливо шушукалися, хтось пiдспiвував «Привокзальнiй площi». Ще-е, один раз! Ще, ще, ще хоч би ра-аз…

Це був вiвторок. Навiть зараз добре пам'ятаю, що це був вiвторок. Я зайшов до зали й несмiливо огледiв обстановку. Менi було дванадцять. Дiвчата виглядали старшими за мене рокiв на два-три. Вiдповiдно, було iм по чотирнадцять-п'ятнадцять.

В актовому залi Будинку вчителя пахло фанерою. Так пахнуть крiсла з пiдйомними сидушками. По краях сцени темно-бордовими ганчiрками звисали важкi запилюженi лаштунки, стеля та стiни були вкритi свiтло-сiрими панелями з гiпсу та ракушняку. З невеликих динамiкiв лунав гурт «Привокзальна площа», посеред сцени лежала чимала алюмiнiева стрем'янка. Злiва вiд сцени стояли дiвчата у кiлькостi чотирьох штук. Усi вони були якiсь однаковi. Типовi стрижки каре, товстезний шар маминоi пудри, дешевi лосини. Дiвчата перебирали листiвки та плакати з автографами, несмiливо шушукалися, хтось пiдспiвував «Привокзальнiй площi». Ще-е, один раз! Ще, ще, ще хоч би ра-аз…

Це був вiвторок. Навiть зараз добре пам'ятаю, що це був вiвторок.