Читати онлайн «Марат. Історія з книги «Месопотамія»» Сергій Жадан

Марат. Історiя з книги «Месопотамiя»
Сергей Викторович Жадан


Месопотамiя
За тi сорок днiв, вiдколи помер Марат, до мiста прийшла весна. І майже встигла минути. Ховали його в поминальний вiвторок, на початку квiтня, а нинi пагорби заросли травою, зеленою й пекучою: надходило лiто. За сорок днiв ми встигли все забути й заспокоiтись. Але ось Маратовi батьки зателефонували й нагадали. І я подумав: так, справдi, лише сорок днiв. Померлi не мають до нас претензiй, живi вмiють нас напружити.





Сергiй Жадан

Марат

Історiя з книги «Месопотамiя»



За тi сорок днiв, вiдколи помер Марат, до мiста прийшла весна. І майже встигла минути. Ховали його в поминальний вiвторок, на початку квiтня, а нинi пагорби заросли травою, зеленою й пекучою: надходило лiто. За сорок днiв ми встигли все забути й заспокоiтись. Але ось Маратовi батьки зателефонували й нагадали. І я подумав: так, справдi, лише сорок днiв. Померлi не мають до нас претензiй, живi вмiють нас напружити.

Ховали його кiлька друзiв i сусiди. Бiльшiсть знайомих – а знайомих Марат мав у мiстi цiлi натовпи – так i не повiрили, що iх справдi запрошують на його похорон. Потiм, звiсно, вибачалися, приiжджали на цвинтар, шукали надгробок. Квiтень був дощовий, за автобусом iз домовиною бiгли вуличнi пси, нiби почесна сторожа, час вiд часу кидаючись на чорнi колеса похоронного фольксвагена, не бажаючи вiдпускати Марата до царства мертвих. Цвинтарем ходили урочистi натовпи, вибиралися на пагорби, де над ними висли низькi хмари, спускалися в долину, залиту зливою, святкували як могли, мiшаючи алкоголь iз дощовою водою. Ми чи не единi приiхали на цвинтар iз небiжчиком i виглядали доволi неприродно – так, наче прийшли в музичний магазин зi своiм пiанiно. Великдень усе змiшав, роблячи нашу скорботу дещо недоречною. На Великдень нiхто не помирае. Нормальнi люди в цей час, навпаки, встають iз могил.



Смерть Марата виявилася подiбною до його життя – нелогiчною й сповненою таемниць. Була нiч iз суботи на недiлю. До церкви Марат не пiшов, оскiльки вважав себе мусульманином, до того ж невiруючим, натомiсть посеред ночi вибрався в кiоск за сигаретами. У домашнiх капцях i з купюрою, затиснутою в кулаку. Там його й пiдстрелили. Нiхто нiчого не бачив, усi були по церквах.